Прапор Перемоги span>
Вперше ідею вознести червоний стяг над столицею поваленої Німеччини висловив Йосип Сталін 6 листопада 1944 року на урочистому засіданні у Москві, напередодні святкування чергової річниці Жовтневої революції. Тоді ж він прийняв рішення, що при штурмі Берліна над будівлею німецького рейхстагу потрібно буде підняти Прапор Перемоги, яке символізуватиме остаточне крах нацизму.
Незабаром за зразком державного прапора СРСР було терміново виготовлено дев'ять екземплярів Прапора Перемоги, за кількістю дивізій, зі складу 3-ї ударної армії, що билася в першому ешелоні радянських військ, які штурмували Берлін. Авангардні штурмові групи, складені з воїнів-добровольців, прагнули якнайшвидше виконати відповідальне завдання. Прапор № 5, що став Прапором Перемоги, несла група з трьох бійців, на чолі зі старшим сержантом Івановим.
Він отримав смертельне поранення при прориві до верхніх поверхів рейхстагу, але сержант М.Егоров і молодший сержант М.Кантарія, яких прикривали їх соратники по 756-му полку 159-ї стрілецької дивізії, таки підняли Прапор Перемоги.
Пізно увечері 30 квітня 1945 року під дахом рейхстагу з'явився червоний прапор, а слідом за цим було піднято ще два таких же прапора. На наступний день Прапор Перемоги перенесли на скляний купол будівлі. Там воно перебувало до Дня Перемоги — 9 травня 1945 року, після чого зберігалося в штабі 150-ї дивізії.
20 червня 1945 року Червона Прапор Перемоги, на особливому транспортному літаку було доставлено в Москву, а 24 червня 1945 року, під час Параду Перемоги радянських військ, Єгоров і Кантарія урочисто пронесли його по Червоній Площі столиці. З тих пір Прапор Перемоги зберігається в Центральному музеї Збройних сил Росії.