Селянам відводилися земельні наділи, видавалася безповоротна позика грошима, землеробськими знаряддями і худобою span>
До 19 століття переселення людей в Сибір в основному носило характер посилання на каторгу і на поселення за вироками судів і розпорядженням адміністрацій. Але на початку 19 сторіччя необхідність економічного розвитку східних регіонів вимагала від влади заходів, сприяючих грамотному й ефективному заселення цього краю.
Також Сибір все більш стала привертати увагу уряду, як колонія для надлишку населення з центральної частини Росії . У зв'язку з цим було видано низку документів, які дозволяють переселяти селян з центральних регіонів за Урал. Місцеві губернатори повинні були допомогти новоприбулим і заготовляти все необхідне для початкового облаштування.
Наданим правом не забарилося скористатися досить значне число селян. Їх міграція в Сибір була обумовлена ??наявністю вільного фонду землі. Причому було два потоки переселенців: державний, примусовий за ініціативою уряду, і вольнонародний.
Але, незважаючи на зусилля уряду, владі в Сибіру не вдавалося впоратися з покладеними на них завданнями пристрою на місцях новоприбулих, а головним гальмом масового переселення селян стало відсутність відомостей про кількість і місцезнаходження вільних і зручних для хліборобства земель. Селянам доводилося самим відшукувати такі землі через своїх ходоків, що було непосильним при тодішній дорожнечі шляху.
Успішно переселення селян пішло лише з установи в 1839 році Міністерства державного майна, яке очолив граф Кисельов. З цією метою (8) 20 квітня 1843 Міністерство видало указ про організацію переселення у зв'язку з освоєнням Сибіру, ??що регламентував переселення державних селян європейських губерній за Урал.
Відповідно до даного указу переселенцям видавалася безповоротна позика грошима, землеробськими знаряддями і худобою, надавалася восьмирічна пільга від податків і повинностей, з них навіть складали недоїмки по колишньому місцю проживання. Також переселенцям відводилися в місцях проштовхування земельні наділи по 15 десятин на душу, надавалися посібники та звільнення від рекрутської повинності на три чергових призову.
Всього в 1845-1855 роках такою можливістю переселення скористалося 90 600 селян. Даний указ полегшив умови проштовхування переселенців. Але наведені офіційні відомості лише в загальних рисах відображають динаміку переселень, не враховуючи самовільні. Збіглі селяни і посадські і раніше шукали тут, на заселяють і швидко розвивається землі, свободу від кріпосної неволі і від свавілля влади.