Світ вперше почув про психоаналіз

Жан Мартен Шарко
У цей знаковий день 1896 світ вперше почув про психоаналіз. У виданому в Парижі четвертому томі журналу «Revue Neurologique» була опублікована восьмістранічних стаття «Спадковість і етіологія неврозів». Стаття була на французькій, а її автор — мало кому відомий віденський психіатр Зигмунд Фрейд.

Номер «Revue Neurologique» був присвячений помер трьома роками раніше видатному французькому невропатолога Жану Мартену Шарко, який став відомий широкій публіці за заспокійливого душу. Саме в клініці Шарко Фройд стажувався в 1885-1886 роках.

У перших роботах психоаналітика Фрейда намічалися лише контури теорії, що виступили базовими постулатами переважної ролі підсвідомого і сексуального почав для психіки. Незважаючи на категоричне неприйняття психоаналізу поруч авторитетних медиків, з часом фрейдизм завоював широку популярність.

Переломною датою для психоаналізу вважається 24 липня 1895 року, коли Фрейду приснився сон, після якого він прийшов до висновку про те, що сновидіння мають сенс, будучи символічними повідомленнями з області несвідомого, і піддаються раціональному аналізу і тлумаченню. Надалі це призвело до застосування Фрейдом методу вільних асоціацій.

Це новий напрямок ігнорувалося науковим світом аж до 1910 року, коли психоаналіз підтримав психіатр зі ступенем Карл Густав Юнг. В першій половині 20 століття від «класичного фрейдизму» відбрунькувався ряд напрямків — Карла Юнга, Альфреда Адлера, Еріха Фромма і інших, оспорювати ті чи інші постулати Фрейда.