Галілеєві супутники Юпітера (Фото: Shutterstock) span>
У ніч на 7 січня 1610 року Галілей спрямовує створений ним 32-х кратний телескоп на небо. Він побачив там не тільки місячний пейзаж, гірські ланцюги і вершини, але й відкрив чотири найбільших супутники Юпітера, які зараз носять назву «галілеєвих». Завдяки своєму відкриттю, яке він описав у творі «Зоряний вісник», Галілей незабаром стає самим знаменитим ученим Європи. Книга мала сенсаційний успіх, навіть короновані особи поспішали обзавестися телескопом. Кілька телескопів Галілей подарував Венеціанському сенату, який на знак подяки призначив його довічним професором з окладом 1000 флоринів.
Німецький астроном Симон Маріус (1573 — 1624) одночасно і незалежно від Галілея відкрив усі чотири супутники Юпітера (1610), і дав їм імена Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. Історія розпорядилася так, що Галілея вважають першовідкривачем супутників, за якими закріпилися імена, дані Маріусом.
Супутник Юпітера Ганімед має діаметр перевершує діаметр Меркурія. Під поверхнею Європи виявлений глобальний океан, а Іо відомий тим, що на ньому діють найпотужніші в Сонячній системі вулкани. Каллісто — одне із самих кратерірованних тіл в Сонячній системі. Поверхня супутника дуже стара, близько 4 млрд. років, а його геологічна активність украй низька. У Юпітера є слабкі планетарні кільця.
Супутники яскраві і обертаються по досить віддаленим від планети орбітах, так що їх легко розрізнити навіть в польовий бінокль. Першість у відкритті супутників оспорював також німецький астроном Симон Маріус, який побачив їх ще в 1609 році, але не опублікував відкриття. Пізніше саме Маріус дав цим чотирьом супутникам назви, взявши імена з давньогрецьких міфів.
Юпітер досліджувався вісьмома автоматичними міжпланетними станціями НАСА. Найбільше значення мали дослідження за допомогою апаратів «Піонер» і «Вояджер», і пізніше «Галілео». Останнім апаратом, який відвідав Юпітер, був зонд «Нові горизонти», який прямує до Плутона.
На сьогодні відомо 63 супутника Юпітера, серед яких Галілеєві — найбільші.