У Тегерані натовпом фанатиків убитий російський письменник і дипломат Олександр Грибоєдов

Олександр Сергійович Грибоєдов
У червні 1826 року, після звільнення з-під слідства у справі декабристів, коли довести його участь у змові не вдалося, Олександр Грибоєдов знову повернувся до дипломатичної діяльності. З 1827 року йому було доручено відати стосунками з Туреччиною і Персією. По закінченні російсько-перської війни 1826-28 років Грибоєдов взяв активну участь у розробці і укладенні вигідного для Росії Туркманчайського мирного договору. А після його підписання, для забезпечення виконання умов договору, він у квітні 1828 року був призначений послом Росії («повноважним міністром») в Персії.

По дорозі на місце призначення Олександр Сергійович кілька місяців провів у Тифлісі ( нині — Тбілісі), де одружився з княжною Ніні Чавчавадзе, дочки свого друга — грузинського поета і громадського діяча А.Чавчавадзе, яку знав з дитинства, і з якою йому довелося прожити всього кілька тижнів. Після весілля молодята вирушили до Персії, але, не бажаючи піддавати вагітну дружину небезпеки в Тегерані, Грибоєдов на час залишив її в Тавризі — своєї резиденції повноважного представника Російської імперії в Персії, і поїхав до столиці один.

В Тегерані основним завданням Грибоєдова було домогтися від шаха виконання статей мирного договору і, зокрема, виплати контрибуції за підсумками російсько-перської війни. В якості посла він проводив тверду політику: «... Повага до Росії і до її вимог, ось мені що потрібно», — говорив він. Також за умовами цього договору вірменам дозволявся безперешкодний виїзд з Персії в контрольовану Росією Вірменію. Тому, починаючи з січня 1829 року, в російській посольстві знаходили притулок вірмени, які хотіли повернутися на батьківщину. Серед таких були дві вірменки і євнух-вірменин, які втекли з шахського гарему. Незважаючи на можливість небезпечних наслідків, Грибоєдов, проявивши принциповість, дозволив їм сховатися в посольстві.

Цей випадок і послужив причиною для порушення невдоволення ісламських фанатиків, які почали антиросійську пропаганду на базарах і в мечетях. Ненависть же до посла в придворних сферах розпалювали англійські дипломати, яким дуже не подобалося посилення позицій Росії в Азії. В результаті, реакційні тегеранські круги, незадоволені миром з Росією, нацькували фанатично налаштований натовп на російську місію.

Як наслідок, (30 січня) 11 лютого 1829 натовп розлючених фанатиків напала на російське посольство і перебила усіх, хто був там. Ця подія увійшла в історію, як «різанина в російській посольстві в Тегерані» — масове вбивство співробітників російського посольства ісламськими фанатиками. Під час різанини загинув і глава дипмісії Олександр Грибоєдов. Його тіло було настільки знівечене, що пізніше він був пізнаний тільки по сліду на кисті лівої руки, отриманому в дуелі з Якубовичем.

Обставини самого розгрому описуються істориками по-різному, тому всі, хто боролися — загинули, і прямих свідків не залишилося. За свідченнями перських сановників, в той день біля посольства перебувало близько 100 тисяч чоловік. Керівники змови швидко втратили контроль над ними. І хоча конвой місії з 35 козаків чинив опір, але сили були нерівні. З усього російського посольства врятувався лише секретар Мальцев, який зумів сховатися. За його записам, в результаті нападу загинули 37 знаходилися в посольстві людей і 19 нападників.

Скульптурний пам'ятник на могилі письменника Ніна, дізнавшись про смерть чоловіка, через переживань втратила дитину. Тіло Грибоєдова було перевезено в Тифліс і віддане землі поблизу церкви Святого Давида, згідно з бажанням самого письменника. Згодом на могилі чоловіка Ніна поставила каплицю, а в ній — скульптурний пам'ятник, на якому накреслена напис: «Розум і справи твої безсмертні в пам'яті росіянки, але для чого пережила тебе любов моя?». Останки 35 козаків, які захищали місію, були поховані в братській могилі у дворі вірменської церкви святого Татевоса в Тегерані.

Різанина в російській посольстві викликала дипломатичний скандал. Залагоджувати відносини з Росією перський шах послав в Петербург офіційну місію, очолювану його онуком, Хозрой-Мірзою. Посли принесли не тільки офіційні вибачення Росії за смерть її посланника, але і у відшкодування пролитої крові, в числі багатьох дарів, піднесених ними Миколі I, був і знаменитий алмаз «Шах» — один із самих дорогоцінних каменів у світі (сьогодні він сяє в колекції Алмазного фонду московського Кремля). В остаточному підсумку, серйозних ускладнень у відносинах між Росією і Персією не сталося.

У 1912 році на зібрані російською колонією в Персії кошти скульптор Беклемішев створив бронзовий пам'ятник Грибоєдова, який був поставлений поряд з будівлею посольства, де сталася різанина. Останнім рокам життя О. Грибоєдова присвячений роман Ю.Тинянова «Смерть Вазір-Мухтара» (1928), за мотивами якого в 2010 році був знятий телесеріал.