Археолог — любитель Джон Вуд виявив на південь від Ізміру на семиметровій глибині руїни храму Артеміди Ефеської, що вважався в стародавності одним з семи чудес світу

Руїни храму Артеміди в Ефесі
31 грудня 1869 року, за кілька годин до нового 1870 року, англійський архітектор, інженер і археолог-любитель Джон Вуд виявив на південь від Ізміру на семиметровій глибині руїни сьомого чуда світла — легендарного храму Артеміди Ефеської.

Чудовий храм був споруджений архітектором Хейрократ в 550 році до н.е. в місті Ефесі на узбережжі Малої Азії (в даний час Сельчук, Туреччина). У створенні скульптурного оздоблення храму брали участь кращі майстри грецького світу, а статуя богині Артеміди була зроблена із золота і слонової кістки. Храм Артеміди використовувався не тільки для проведення релігійних церемоній. Він був одночасно фінансовим і діловим центром Ефеса. Храм був повністю незалежний від міської влади і управлявся колегією жерців.

У 356 році до н.е. якийсь марнолюбний ефесец по імені Герострат, бажаючи прославитися на століття, підпалив великий храм. Ім'я Герострата з тих пір стало прозивним і таки увійшло в історію, хоча за рішенням міських зборів повинне було зникнути з пам'яті людській навічно. До початку 3 століття до н.е. храм був повністю відновлений. Гроші на його спорудження виділив сам Олександр Македонський.

Ширина храму Артеміди становила 51 метр, довжина — 105 м, висота колон — 18 м. Дах храму підтримували 127 колон, встановлені у вісім рядів. За переказами, кожна з цих колон була даром одного з 127 грецьких царів.

Усередині храм був прикрашений чудовими статуями роботи Праксителя і Скопаса, але ще більш чудовими були картини цього храму. Так, в подяку Олександру Македонському, ефесці замовили для храму його портрет художнику Апеллесу, який зобразив полководця із блискавкою в руці, подібно Зевсу.

З торжеством християнства храм прийшов в занепад, а з падінням Візантії його зовсім розтягнули на будматеріали. Те небагато що, що залишилося, зруйнували землетрусу.