В околицях Відня герцог Леопольд V Австрійський взяв у полон англійського короля Річарда I Левове Серце

Річард I Левове Серце
Конфлікт англійського короля Річарда I, по прізвиську Левове Серце, (1157 — 1199) і герцога Леопольда V Австрійського (1157 — 1194) почався через суперечку про верховенство в III Хрестовому поході (1189 — 1192), а також — з приводу розділу між союзниками-хрестоносцями володінь на острові Кіпр, захопленому Річардом в 1191 році.

Сварка розгорілася вже незабаром після прибуття Річарда з Кіпру в Палестину, в розпал боїв хрестоносців з військом єгипетського султана Саладіна. В результаті, Леопольд V і його однодумець — французький король Філіп II Август покинули табір хрестоносців і повернулися в рідні краї. Річард, продовжуючи війну, підійшов до зайнятого мусульманами Єрусалима, але не зумів його взяти і досягти головної мети походу — звільнити найбільші християнські святині від влади іновірців.

2 вересня 1192 він уклав мир з Саладіном. Оскільки ж хрестоносці офіційно вважали Єрусалим християнським, то Річард визнав королем Святого Міста одного з решти союзників по походу — маркграфа Конрада Монферратського. Незабаром той загинув від рук мусульманських фанатиків, і його місце зайняв племінник Річарда, граф Генріх II Шампанський. Тоді Леопольд V звинуватив Річарда в організації вбивства свого кузена Конрада і 21 грудня 1192 при поверненні англійського короля з Палестини захопив його в полон під Віднем.

Потім герцог відправив полоненого до імператора Священної Римської імперії Генріха VI (1165-1197), який запросив за його звільнення викуп у 150 тис. марок сріблом, що дорівнювало дворічному доходу англійської корони. Мати короля — Елеонора Аквітанська все ж зібрала цю суму, обклавши королівство непомірними податками, і 4 лютого 1194 король Річард Левине Серце був звільнений.