У царювання Єлизавети Петрівни виданий указ, що приписує негайно вислати євреїв за кордон і надалі їх ні під яким приводом до Росії не впускати

Імператриця Єлизавета Петрівна
13 грудня 1742 імператриця Єлизавета Петрівна видала указ, у якому веліла:

«... З усієї нашої імперії, з міст, сіл і сіл всіх чоловічої і жіночої статі жидів, якого б хто звання і гідності не був, з усім їх маєтком, негайно вислати за кордон і надалі їх ні під яким виглядом в нашу Імперію ні для чого не впускати, хіба хто з них захоче бути в християнській вірі грецького сповідання».

У 1743 році у відповідь на наказ цариці Генеральна військова канцелярія Малоросії і Ліфляндськая губернська канцелярія пред'явили клопотання про дозвіл тимчасового в'їзду купцям-євреям, де вказувалася колосальна вигода для державної скарбниці від розвитку торгівлі, в якій євреї, як відомо, завжди процвітали. Однак Єлизавета наклала на клопотання резолюцію: «Від ворогів Христових не бажаю цікавої прибутку».

Все ж указ Єлизавети так і не був повністю виконаний, зустрівши численне опір і у євреїв, і у поміщиків, і в державному апараті.

В епоху правління Катерини II влади майже не втручалися у внутрішнє життя єврейських громад. У них були власні суди, синагоги зі школами. За необхідності вони збирали кошти на потреби громади.

У царювання Катерини II для євреїв була встановлена ??«риса для постійної осілості». В останні роки її правління з офіційних російських документів зникло колишнє найменування «жиди» (до кінця 18 століття назва «жид» означало в Росії лише належність до певної національності). Замість нього з'явилося нове — «євреї». Слово «жид» як образливе Катерина заборонила використовувати.

Навесні 1917 року указом Тимчасового уряду «Чорта осілості» була скасована.