Петро I своїм указом затвердив «Табель про ранги»
Згідно «Табелі про ранги» військові чини стояли вище відповідних їм по класу статських і навіть придворних чинів
«Табель про ранги» — це Закон про порядок державної служби в Російській імперії, який затвердив класифікацію військових, статських і придворних чинів, співвідношення чинів за старшинством і послідовність чинування. Цей документ був затверджений Петром I (24 січня) 4 лютого 1722 року.
До цього часу при царському дворі та в цивільних держустановах існували традиційні російські чини (бояри, окольничі, думні дворяни, думні дяки та інші). Потреба ж у встановленні системи чинів виникла в результаті реформаторської діяльності Петра I, коли різко зросла кількість посад і чинів в армії і держапараті. Імператор сам брав активну участь у підготовці та редагуванні закону, робота над яким була розпочата ще в 1719 році. В основу «Табелі про ранги» лягли аналогічні документи західноєвропейських країн і взяті чини європейського типу, але були враховані і чини, вже існували в Росії.
Спочатку закон складався з власне «Табелі (таблиці) чинів», налічувала 263 посади, і 18 «Пунктів» (статей), пояснює Табель і устанавливавших штрафи за її порушення (поступово необхідність в «Пунктах» відпала, а пізніше скасована і деякі посади, і в наступні роки «Табель про ранги» змінювала свою конфігурацію) .
Табель ввела нову класифікацію службовця люду в Росії. Всі чини поділялися на три типи: військові, статские (цивільні) і придворні — і ділилися на 14 класів (де 1-й — вищий), причому кожному класу відповідав певний чин. Військові чини складалися з 4 розрядів (сухопутні, гвардія, артилерійські та морські) і стояли вище відповідних їм по класу статських і навіть придворних чинів.
Таке старшинство, насамперед, давало переваги військовим чинам у головному — перехід до вищого дворянське стан. Оскільки в середовищі військових самий нижчий 14-й клас вже давав право на спадкове дворянство. У той час як на цивільній службі для цього необхідно було дослужитися до 8-го класу.
Саме «Табель про ранги» Петра I не тільки вибудувала чітку бюрократичну ієрархію всієї держслужби, але і змінила генеалогічний склад дворянського стану, оскільки дала можливість висунутися талановитим людям з непривілейованих станів. Єдиним регулятором служби стала особиста вислуга і заслуги, а «потомствених» і порода втратили в цьому відношенні всяке значення. «Щоб тим полювання подати до служби і оним честь, а не нахабам і дармоїдам отримувати», — говорилося в одній із статей закону. І, звичайно ж, все це в подальшому вплинуло на демократизацію дворянського стану, на закріплення служилого характеру дворянства і на розшарування його на нові групи — дворянства потомственого й особистого.
Хоча надалі «Табель про ранги» неодноразово реформувалася і кілька видозмінювалася, але цей законодавчий акт, який визначив порядок проходження державної служби чиновниками в Росії, проіснував аж до революції 1917 року. Документ був скасований декретами Радянської влади про знищення цивільних, військових і придворних чинів, станів і титулів дореволюційній Росії.