Укладений Договір про Антарктику, згідно з яким заборонено використання Антарктиди в яких би то не було військових цілях

Спочатку Договір про Антарктику підписали 12 держав < / span>
Договір про Антарктику — договір, що передбачає демілітаризацію району Антарктиди, використання її у виключно мирних цілях і перетворення в зону, вільну від ядерної зброї, — був укладений 1 грудня 1959 року в Вашингтоні.

Конференція по Антарктиці відкрилася 15 жовтня 1959 року, участь у ній взяли делегації декількох держав. В результаті обговорення, часом проходив у жорстких суперечках, все ж таки вдалося створити влаштовує всі сторони, і в той же час досить компактний, документ, що отримав назву Договір про Антарктику, який на багато десятиліть визначив долю цього регіону нашої планети.

Договір набув чинності 23 червня 1961 після його ратифікації 12 державами — первісними учасниками, чиї вчені проводили активні дослідження на території Антарктики і навколо неї протягом Міжнародного геофізичного року (МГГ) 1957-58 років.

За кілька десятиліть дії Договору до нього приєдналися багато інших держав. Зараз членами Договору є 48 країн, частина з яких є консультативними сторонами. Серед країн — учасниць Договору — Росія, США, Австралія, Куба, Нова Зеландія, країни Європи, Азії, Південної Америки, Африки та інші держави.

Головна мета Договору, який встановлює особливий міжнародно-правовий режим в Антарктиці, — забезпечити використання даного регіону та його природних ресурсів в інтересах усього людства.

Договір складається з Преамбули і 14 статей. До числа важливих положень можна віднести наступне: Антарктика використовується тільки в мирних цілях; відповідно до Договору в Антарктиці проголошена свобода наукових досліджень і заохочується міжнародне співробітництво в даних областях.

Договором заборонено створення в районі на південь від 60-ї паралелі південної широти військових споруд, проведення військових маневрів, випробувань будь-яких видів зброї, ядерних вибухів, розміщення та захоронення радіоактивних відходів, також заборонено в цьому районі проведення будь-яких заходів військового характеру, що, перш за все, спрямована на створення умов для захисту уразливої ??екосистеми Антарктики.

З метою сприяння виконанню завдань Договору та для забезпечення дотримання його положень відповідальними представниками тут можуть проводитися інспекції в будь-який час і в будь-якому районі Антарктики, включаючи всі наукові станції, установки, устаткування, морські і повітряні судна в пунктах розвантаження і вантаження.

Згідно з Договором в Антарктиці визначено декілька категорій охоронюваних районів: Особливо охоронювані райони (ООР), Ділянки особливого наукового інтересу (УОНИ), Історичні місця та пам'ятники (ІМП), Райони обмеженого доступу (РОД ) і Райони планування багатопрофільного використання (РПМІ). Деякі райони, віднесені до однієї категорії, частково збігаються або включають райони іншої категорії. Що стосується живих ресурсів, то держави жорстко регламентують їх промисел.

Будь-яка діяльність в Антарктиці, навіть туризм, а тим більше судноплавство, рибальство, прокладка кабелів і трубопроводів, перш ніж вона буде вирішена, повинна на міжнародному рівні пройти процедуру попередньої оцінки її впливу на навколишнє середовище Антарктики.