Розпочалася радянсько — фінська війна ( «зимова війна» )
В кінці жовтня-початку листопада 1939 року в СРСР був сформований корпус фінської Народної Армії, покликаний стати військами прокомуністичного уряду Фінської Демократичної Республіки на чолі з видатним діячем Комінтерну Отто Куусіненом.
21 листопада війська Ленінградського військового округу і підлеглого йому Балтійського флоту отримали директиву Військової Ради, де пропонувалося почати наступ. Тривалість операції планувалася в три тижні.
23 листопада політуправління ЛВО направило у війська наступні вказівки: «Ми йдемо не як завойовники, а як друзі фінського народу ... Червона армія підтримує фінський народ, який виступає за дружбу з Радянським Союзом ... Перемога над супротивником повинна бути досягнута малою кров'ю».
30 листопада 1939 року Червона армія розпочала широкомасштабне вторгнення на фінську територію. Перемогти «малою кров'ю» не вдалося. Лобовий штурм лінії Маннергейма зірвався. Червоної армії не вдалося за перші три тижні не тільки, як планувалося, дійти до Гельсінкі, але навіть прорвати першу смугу фінських позицій.
На Карельському перешийку до 21 грудня 1939 радянське наступ повністю зупинилося. 26 грудня радянські війська перейшли до оборони. Військова Рада наступала на Карельському перешийку 7-ї армії на чолі з Мерецкова направив в Ставку Головного Командування донесення, де повідомляв, що без руйнування основних дотів супротивника і заходів з інженерного розгородження підступів до фінським позиціях успішний наступ неможливо.
Допоміжний удар, наносить у важкопрохідних районах північніше Ладозького озера, закінчився повним крахом. Дві радянські дивізії потрапили в оточення і були майже повністю знищені. Всього в тому районі до кінця війни було оточено й майже повністю знищено п'ять радянських дивізій. Позначилася відсутність підготовки до ведення бойових дій взагалі і в зимових умовах зокрема. Військова операція тим не менш тривала.
До кінця лютого радянські війська вийшли до фінських тиловим оборонним позиціям в районі Виборга. Битва за це місто тривало аж до укладення перемир'я.
Тим часом почалися радянсько-фінські переговори по завершенню війни. Сталін переконався, що уряд Куусинена не користується ніякої підтримкою в народі, а Фінський Народний корпус не здатний вести бої. Радянський вождь передбачав, що навесні 1940 року на Заході розгорнуться великомасштабні бої між німецькими та англо-французькими військами. Він хотів до цього часу мати під рукою основні сили Червоної армії, щоб у слушний момент завдати удару по Німеччині і забезпечити свою гегемонію в Східній і Центральній Європі. Тому від повного завоювання Фінляндії тимчасово вирішено було відмовитися, обмежившись захопленням ряду прикордонних територій.
Скоріше укласти мир Фінляндію спонукали Швеція та Німеччина. До німців дійшли чутки про підготовлювану англо-французької висадці в Скандинавії. Гітлер справедливо угледів тут загрозу опинитися відрізаним від шведської залізної руди.
12 березня 1940 року був укладений мирний договір, за яким до СРСР відійшов Карельський перешийок, частина півостровів Рибальський і Середній на Півночі і був зданий на 30 років в оренду півострів Ханко. Про «уряді» Куусинена було забуто.
Ліга націй ще в грудні 1939 року визнала СРСР агресором і виключила його зі свого складу.
У нас, з легкої руки Твардовського, ця війна збережеться в пам'яті як «незнаменита війна».