Резерфорд в лабораторії Капіци span>
У 1921 році Петро Капіца спрямований у наукове відрядження до Англії з групою російських вчених на стажування в Кавендішської лабораторії великого фізика Ернста Резерфорда в Кембриджі.
Зроблені ним в цій лабораторії дослідження в області магнітних полів доставили П.Л. Капіці світову славу. У 1923 році він став доктором Кембріджського університету, в 1925 — заступником директора Кавендішської лабораторії, в 1926 — директором створеної ним Магнітної лабораторії в складі Кавендішської лабораторії. У 1928 році відкрив закон лінійного, за величиною магнітного поля, зростання електроопору металів (закон Капіци).
За цей та інші досягнення в 1929 році обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР і в тому ж році — обраний дійсним членом Лондонського Королівського товариства.
Для досліджень талановитого фізика за сильним магнітним полям і низьких температур в Кембриджі було побудовано нове прекрасне лабораторне будівлю. Мондовская лабораторія Королівського товариства була дуже урочисто офіційно відкрита 3 лютого 1933 ректором університету Стенлі Болдуін.
У квітні 1934 року Капіца вперше в світі отримав рідкий гелій на створеній ним же установці. Це відкриття дало потужний поштовх дослідженням у фізиці низьких температур. У тому ж році під час одного з частих приїздів до СРСР для викладацької та консультативної роботи П.Л. Капіці було відмовлено в дозволі на виїзд. Причиною стало бажання радянського керівництва в продовженні його наукової роботи на Батьківщині.
Капіца спочатку був проти цього рішення, оскільки мав в Англії чудову наукову базу і хотів продовжувати дослідження там. Однак, у 1934 році Постановою Ради народних комісарів СРСР було створено Інститут фізичних проблем АН СРСР, і Капіца був призначений його першим директором. Йому було запропоновано самому створити потужний науковий центр в СРСР, і за сприяння Радянського уряду доставлено все обладнання його лабораторії з Кавендіша.