Прийнята остання Конституція СРСР — «брежнєвська»

Конституція СРСР
Перша Конституція в Росії була прийнята в 1918 році у зв'язку з утворенням РРФСР. Після встановлення радянського ладу контрольні функції, у відповідності з принципом «Вся влада Радам!», Були зосереджені у вищому органі радянської влади.

Конституція РРФСР 1918 року встановила, що верховним органом влади в країні є Всеросійський з'їзд Рад, а в період між з'їздами — Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК).

Друга Конституція прийнята 6 липня 1923 року (в остаточній редакції II з'їздом Рад СРСР 31 січня 1924 року) у зв'язку з утворенням СРСР. Верховним органом державної влади став З'їзд Рад СРСР, в період між з'їздами — Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) СРСР, а в період між сесіями ЦВК СРСР — Президія ЦВК СРСР. ЦВК СРСР мав право скасовувати і припиняти акти будь-яких органів влади на території СРСР (за винятком вищестоящого — З'їзду Рад). Президія ЦВК мав право припиняти і скасовувати постанови РНК і окремих народних комісаріатів СРСР, ЦВК і РНК союзних республік. Конституція СРСР 1936 року («сталінська») остаточно затвердила пріоритет союзного законодавства над республіканським.

Остання Конституція СРСР («брежнєвська»), прийнята 7 жовтня 1977 року, зберегла існуючий порядок здійснення конституційного контролю і конкретно вказала цю функцію в списку повноважень Президії Верховної Ради СРСР.

У 1990 році, в нових історичних умовах Росія, як і інші союзні республіки, проголосила свою незалежність («Декларація про державний суверенітет РРФСР» — акт, прийнятий першим З'їздом народних депутатів РРФСР 12 червня 1990 року і продекларовано волю народів Росії до самовизначення в рамках Союзу РСР). В Декларації було закріплено нову назву — Російська Федерація — і заявлено про необхідність прийняття нової Конституції Росії.

Конституція РФ 1993 року була прийнята в складний перехідний період і стала одним з найважливіших факторів стабілізації нових державних і економічних структур.