span>
До кінця Другої світової війни на політичній карті світу існувало два Китаю. Частина китайської території знаходилася під контролем гоміньдана (національна партія, з 1927 року стала правлячою буржуазно-поміщицької партією). Інша частина території перебувала під керівництвом Комуністичної партії Китаю (КПК). Курс компартії підтримував Радянський Союз, закінчував військові дії проти Японії, Гоміньдан відчував дружнє плече Америки.
З 1946 по 1949 рік в Китаї йшла Народно-визвольна, по суті — громадянська війна. Ця війна стала завершальним етапом народно-демократичної революції, що знищила феодально-поміщицький гніт і засилля іноземного імперіалізму в Китаї. Перевага сил в результаті опинився на стороні компартії. У квітні 1949 року в Бейпіне (Пекіні) відбувалися переговори між делегаціями КПК і гоміньдана.
Було запропоновано угоду про припинення громадянської війни на основі умов, висунутих КПК. Оскільки гоміньданівського уряд відмовилося затвердити угоду, 21 квітня 1949 народно-визвольна армія відновила наступ, форсувавши річку Янцзи.
Незабаром була в основному звільнена континентальна частина Китаю, крім Тибету. Гоміньданівці бігли на острів Тайвань під захист озброєних сил США. 30 вересня 1949 Народна політична консультативна рада Китаю утворив Центральний народний уряд.
1 жовтня 1949 було проголошено утворення Китайської Народної Республіки, і ця дата святкується як національне свято КНР.