У паризьку Бастилію з в'язниці П'ємонту був переведений людина, чиє обличчя приховувала «залізна маска»
Велика французька революція зробила можливим оприлюднення архівів страшної фортеці-в'язниці Бастилії
18 вересня 1698 року в паризьку Бастилію з в'язниці П'ємонту був переведений таємничий в'язень — людина, чиє обличчя приховувала маска. Це лише один з небагатьох достовірних фактів його життя, що дали грунт для численних гіпотез справжнього імені та походження в'язня. Легенді він зобов'язаний і своїм прізвиськом «Залізна маска».
В'язня доставили в Бастилію в темному портшезе, і, згідно з приписом, уклали в один із самих глухих казематів Бастилії, з ним було заборонено розмовляти. Про людину в залізній масці тюремне начальство знало тільки те, що прибув він з острова Сен-Маргеріт, а до цього містився у фортеці Піньероль.
В безмовності прожив він довгих 5 років у своїй одиночній камері і помер в 1703 році. Його поховали на тюремному кладовищі Сен-Поль під ім'ям Марчіано. Особисті речі покійного спалили. У його камері розколупали стіни і розібрали підлоги, щоб не залишилося жодних написів чи замурованих записок. Потім про нього забули.
Через 86 років паризький народ узяв приступом Бастилію. Велика французька революція зробила можливим оприлюднення архівів страшної фортеці-в'язниці. Розкрилися вікові таємниці, прояснилися долі багатьох жертв королівського свавілля. Але загадка «Залізної маски» залишалася нерозгаданою. Усі аркуші тюремної книги, що належали до цього в'язневі, були знищені.
Історики й письменники будували різні гіпотези про особистості таємничого мовчальника. Одні бачили в ньому графа Вермандуа, сина Людовіка XIV від Лавальер; інші вважали, що це був інтендант Фуке; називали і інших осіб. Але особливо стійкими були версії, що вважали «Залізну маску» зведеним братом «короля-сонця». Припускали також, що в'язень Бастилії міг бути рідним братом Людовика XIV, його близнюком, якого ізолювали, побоюючись міжусобиць в країні. Цей варіант, який здавався особливо романтичним, увійшов у художню літературу.
Історія «Залізної маски», ось уже три століття розбурхує уяву вчених, письменників і кінорежисерів, почалася ще в 80-х роках XVII століття. Першим цієї теми торкнувся у 1732 році Вольтер у своєму «Столітті Людовика XIV». Через сторіччя до загадки «залізної маски» звернувся Олександр Дюма-батько.