Олександр Флемінг вперше явив публіці своє відкриття — пеніцилін

Пеніцилін став незамінним ліками і врятував життя багатьом людям
Історія пеніциліну почалася ще в 19 столітті. У 1896 році італійський лікар Б.Гозіо вивів перший у світі антибіотик, швидше за все, пеніцилін, однак він не отримав практичного застосування і був забутий. У 1913 році американські вчені У.Альсберг і О.Блек отримали з гриба роду Penicillium пеніциліновий кислоту, яка має протимікробні властивості. Але війна перервала їх дослідження.

У 1928 році англійський вчений бактеріолог Олександр Флемінг провів звичайний досвід дослідження захисту організму людини від інфекційних захворювань. У результаті абсолютно випадково він вивів, що звичайна цвіль синтезує речовину, що знищує збудники інфекції, і виявив молекулу, яку назвав пеніциліном.

13 вересня 1929 року на засіданні Медичного дослідницького клубу при Лондонському університеті Олександр Флемінг вперше явив публіці своє відкриття — пеніцилін. Доповідь Флемінга «Культура пеніциліну» особливого інтересу у слухачів не викликав. Навіть після опублікування стаття не викликала у медиків ніякого ентузіазму. А все тому, що пеніцилін виявився дуже нестійким речовиною. Він руйнувався вже при короткочасному зберіганні.

У 1930-х роках вчені намагалися поліпшити ефективність пеніциліну, але тільки в 1938 році вчені Оксфордського університету Говард Флорі і Ернст Чейн виділили чисту форму пеніциліну. Через великі потреб у лікарських засобах в період Другої світової війни вже в 1943 році почалося виробництво цього антибіотика в більших масштабах. А в 1945 році Флемінг, Флорі і Чейн отримали Нобелівську премію за своє відкриття.

У Радянському Союзі випуск пеніциліну був налагоджений в промислових масштабах також під час Другої світової війни. У 1944 році його перші порції надійшли в госпіталі і на фронт. Пеніцилін став незамінним ліками і врятував життя багатьом людям.