Петро I встановив податок на бороди, щоб прищепити своїм підданим моду, прийняту в інших європейських країнах
БОРОДОВИЙ знак — свого роду квитанція про сплату податку за носіння бороди
З самого початку свого правління Петро I узяв курс на зближення із Заходом. Наочним чином це проявилося в турботах царя про те, щоб російські люди і зовнішнім виглядом повинні нагадувати жителів Європи. Початок преображення російської людини в європейця поклало повернення Петра I до Москви з першої подорожі по Європі.
У серпні 1698 року на наступний день після прибуття з-за кордону 26-річний цар Петро Олексійович у зборах бояр звелів принести ножиці і власноруч і публічно позбавив бороди декількох бояр знатних родів. Бояри були шоковані витівкою царя, від їх солідності і суворості не залишилося і сліду. Пізніше Петро неодноразово проробляв подібну операцію.
Однак нові порядки приживалися насилу. Царя засуджували, його нововведення не брали; були й такі, хто, розлучившись з бородою, кінчав життя самогубством. По всій Росії нарікали, адже вважалося, що гоління бороди — гріх, а священики відмовляли у благословенні безбородому. У діях Петра бояри вбачали замах на самі підвалини російського життя й неслухняними в гоління борід.
У зв'язку з цим 5 вересня 1698 Петро I встановив податок на бороди, щоб все ж прищепити своїм підданим моду, прийняту в інших європейських країнах. Для контролю був введений і спеціальний металевий жетон — БОРОДОВИЙ знак, який представляв свого роду квитанцію про сплату грошей за носіння бороди. Вже до кінця цього ж року вимога голити бороду було поширено на основні групи міського населення; була визначена і штрафна сума за невиконання розпорядження.
А згідно указ 1705 року всі чоловіче населення країни, за винятком священиків, монахів і селян, було зобов'язане голити бороди і вуса. Податок за носіння бороди був збільшений в залежності від станової приналежності майнового стану людини.
Встановлювалося чотири розряду мита: з царедворців, городових дворян, чиновників по 600 рублів на рік (величезні на той час гроші); із купців — по 100 рублів в рік; із посадських людей — по 60 рублів в рік; зі слуг, ямщиків і всяких чинів московських жителів — по 30 рублів щорічно. Селяни митом не обкладалися, але кожен раз при в'їзді в місто стягувалося по 1 копійці «з бороди». Скасовано мито було лише в 1772 році.