В СРСР введено заочну вищу освіту

заочне навчання — це одна з форм отримання освіти та підвищення кваліфікації фахівців, це вид навчання, який поєднує в собі риси самонавчання та очної навчання. Подібна форма отримання освіти — унікальна можливість для людей різних вікових груп та професій реалізуватися в цікавій сфері діяльності. Основними перевагами заочної форми навчання є відносна свобода у відвідуванні навчального закладу і можливість поєднувати навчальний процес з роботою або сімейним життям.

Свою історію заочна освіта веде з 19 століття, коли в Росії, як і в інших країнах, для цілей самоосвіти та екстернату видавалися різні навчальні посібники, науково-популярні і професійні журнали. Але науково розробленої і єдино затвердженої системи заочної освіти в нашій країні не було. Воно залишалося справою приватної ініціативи окремих людей і організацій.

У СРСР система заочного навчання почала створюватися в 1919 році, коли З'їзд Компартії прийняв рішення про надання всебічної допомоги в самоосвіті робітників і селян на державному рівні. Для цих цілей в 1920-х роках здійснювався випуск літератури для самоосвіти: «Школа на дому», «Народний університет вдома», «Готуйся до вузу», «Учись сам» та інші. Потім стали відкриватися заочні курси (в основному при вузах) — іноземних мов, радянського будівництва, профруху і зв'язку і т.д. Але вони були спрямовані лише на підвищення кваліфікації або допомогу в підготовці до здачі іспитів в порядку екстернату.

У 1929 році Наркомпрос РРФСР затвердив принципові засади організації вищої та середньої заочної освіти. Але спочатку заочне навчання вводилося тільки для тих студентів, які з якоїсь поважної причини не мали можливості регулярно відвідувати заняття. До того ж воно велося в основному за технічними спеціальностями і існувало в галузевих втузах.

Лише 29 серпня 1938 Постановою РНК СРСР «Про вищу заочному навчанні» були визначені номенклатура спеціальностей для системи заочної освіти і мережа самостійних заочних вузів. Цією ж Постановою вводилась у всіх заочних вузах і відділеннях курсова система навчання і обов'язкова здача всіх іспитів і заліків, а для заочників встановлювалися додаткові оплачувані відпустки за місцем роботи.

З цього часу заочне навчання стало органічною частиною загальної системи освіти в нашій країні, в якій здійснюється підготовка фахівців з більшості спеціальностей, прийнятих в системі вищої і середньої спеціальної освіти. А завдяки розвитку ІТ-технологій, сьогодні заочна освіта постійно модернізується, стаючи все більш схожим на дистанційне навчання.