У Парижі спалахнуло народне повстання

Картина Ж.Дюплессі-Берто "Повстання 10 серпня 1792 "(1793 рік)
Вимога повалення монархії у Франції з кінця червня — початку липня 1792 знаходило все нових і нових прихильників в народних низах столиці та провінції.

3 серпня в Парижі став відомий опублікований за тиждень до цього маніфест герцога Брауншвейзького, головнокомандувача армії інтервентів. В ньому заявлялося, що австрійська і прусська армії «мають намір покласти край анархії у Франції і відновити законну владу короля».

Маніфест загрожував піддати Париж військової екзекуції і повного знищення, якщо буде порушена особа французького монарха.
Маніфест лише прискорив вже назріває народний виступ. 47 з 48 паризьких секцій (районних органів управління) зажадали від Законодавчих зборів скинення Людовика XVI.

З 5 серпня комісари паризьких секцій, які проголосили себе революційній Комуною Парижа, майже відкрито стали готуватися до збройного повстання.

10 серпня 1792 низи Парижа, підтримані загонами федератів, прибулими з провінцій, підняли заколот.

Повсталі рушили до Тюїльрійського палацу — резиденції короля. Король Людовик XVI і королева Марія Антуанетта, рятуючись втечею, сховалися в будівлі Законодавчих зборів. У палаці розгорівся запеклий бій. В результаті було вбито близько п'ятисот осіб. Захисники палацу капітулювали. Монархія, яка проіснувала у Франції близько тисячі років, була скинута.

Після перемоги повстання владу в Парижі перейшла в руки революційної Комуни Парижа. Законодавчі збори оголосило Людовіка XVI тимчасово відчуженим від влади, однак, на вимогу Комуни король і його родина були арештовані. Також був виданий Декрет про скликання Національного Конвенту, в виборах якого мали право взяти участь усі чоловіки, які досягли 21 року.

Через деякий час в країні почався тотальний терор.