 Свобода, що веде народ (картина Ежена Делакруа , 1830 рік)  span>
  Свобода, що веде народ (картина Ежена Делакруа , 1830 рік)  span> 
 Безпосереднім приводом до Липневої революції послужили підписані французьким королем Карлом Х ордонанси про розпуск палати депутатів, про обмеження виборчого права земським цензом і про посилення репресій проти прогресивної преси.  
 
 27 липня 1830 в Парижі спалахнуло масове збройне повстання під гаслом захисту конституційної хартії 1814 року і зміщення кабінету Поліньяка.  Головною рушійною силою революції були робітники і ремісники, яких підтримала дрібна і середня буржуазія, а також передова частина інтелігенції.  
 
 29 липня повстанці оволоділи Тюїльрійського палацу та іншими урядовими будівлями.  Королівські війська були розбиті й покинули Париж.  Влада в столиці перейшла в руки «муніципальної комісії», очоленої впливовими діячами помірно-ліберального крила великої буржуазії — банкірами Лаффіта і Пер'є, генералом Лафайетом та іншими.  
 
 Незважаючи на протести республіканських груп, палата депутатів, у якій переважали орлеаністи, вирішила передати корону герцогу Орлеанському — Луї Пилипові, тісно пов'язаному з великими банкірами.  2 серпня Карл Х відрікся від престолу, 7 серпня 1830 була встановлена ??Липнева монархія, а Луї Філіп проголошений «королем французів».  
 
 Внаслідок Липневої революції влада остаточно перейшла в руки буржуазії, і у Франції встановилася буржуазна монархія.  Була прийнята нова конституція — «Хартія 1830 року», яка здійснила деяке зниження (у порівнянні з «Хартією 1814 року») майнового і вікового цензу для виборців.  
 
 Державний апарат і командний склад армії були очищені від крайніх реакціонерів, уведене місцеве й обласне самоврядування, обмежена влада короля.  Однак працюючі маси й дрібні власники не дістали права голосу.  Закони проти профспілок і робочих страйків, а також важкі непрямі податки не були скасовані.