Перші радари контролю за швидкістю автомобілів встановлені в Лондоні

Понад півстоліття на службу безпеки дорожнього руху ( Фото: wikipedia.org)
20 січня 1958 року на вулицях Лондона з'явилися перші радари контролю за швидкістю автомобілів. Багато чого змінилося за їх більш ніж піввікову історію, але пильні помічники досі на озброєнні у співробітників полку ДПС.

За цей час від перших величезних стаціонарних датчиків швидкісного стеження до майже непомітних камер змінилося практично все.

Був час — інспектори дорожнього руху заміряли швидкість практично «на око», з секундоміром або годинником у руках вираховували рух машини від одного стовпа до іншого.

Зараз це вже відноситься до далекої історії, знайомої хіба що за спогадами ветеранів. Сьогодні на озброєнні інспекторів ГИБДД, обчислюється швидкість автомобіля — всілякі дорожні радари, теле-і фотокамери, пересувні пости.

На російських дорогах це в основному радари. Вимірюючи частоту випромінювання, яке відбивається від рухомого автомобіля, радар (як стаціонарний, так і переносний або мобільний) визначає швидкість автомобіля.

Сучасні імпульсні радари володіють чутливістю до п'ятисот метрів і здатні вимірювати швидкість відразу двох автомобілів з потоку машин. Радар визначає швидкість від двадцяти до двохсот кілометрів на годину, помиляючись приблизно на два кілометри в годину. Щоб виміряти швидкість автомобіля, що рухається, імпульсному радару достатньо буквально декількох миттєвостей — від 0,2 до 0,4 секунд. Лазерний радар, який має діапазон 900-1000 м, має свої мінуси, він не здатний працювати в тумані або серпанку.

Один з найбільш поширених донедавна радарів — «Бар'єр». Специфіка роботи такого радара дозволяла дуже легко обчислити його за допомогою радар-детектора. Така легкість виявлення стала причиною переходу ДАІ на нові, більш сучасні технології. З новим поколінням радарів ця проблема виявилася вирішена.