Відбувся розкол Християнської Церкви, в результаті якого остаточно відокремилися : римсько-католицька церква на Заході і православна на Сході

У 1054 році римський папа Лев IX послав до Константинополя своїх послів-легатів на чолі з кардиналом Гумбертом для вирішення конфлікту, початок якому було покладено закриттям в 1053 році латинських церков у Константинополі. Однак знайти шлях до примирення не вдалося, і 16 липня 1054 року у соборі Святої Софії папські легати оголосили про скинення Константинопольського патріарха Михайла Кіруларія і його відлучення від Церкви.

У відповідь на це 20 липня патріарх піддав анафемі папу і його легатів.

Розкол мав безліч передумов і причин, корінь в обрядових, догматичних і етичних відмінності між західною і східною Церквами.

Різними були мови богослужіння: латинь у Західній церкві і грецька — у східній. Крім того, мали місце майнові спори, а також пряма боротьба папи римського і константинопольського патріарха за першість серед інших християнських первосвящеників. Покинувши Константинополь, папські легати відправилися в Рим окружним шляхом, щоб оповістити про відлучення Михайла Кіруларія інших східних патріархів.

Серед інших міст вони відвідали Київ, де зустрілися з давньоруськими кліриками і були прийняті при княжому дворі. При цьому російська Церква зберегла відданість православ'ю. Церковний розкол не подоланий до цих пір, хоча в 1965 році за рішенням римського папи та константинопольського патріарха взаємні прокльони були зняті.