Олександр Горчаков


Олександр Горчаков
Горчаков Олександр Михайлович народився (4) 15 червня 1798 року. Виховувався в Царськосільському ліцеї, вчився разом з Пушкіним. У віці 19 років молодий князь почав дипломатичну кар'єру в МЗС в чині титулярного радника, обіймав різні дипломатичні посади в Лондоні, Римі, Берліні, Відні.

З 1856 року — міністр закордонних справ, один з найбільш відомих керівників агресивної зовнішньої імперської політики кінця 1850-1870-х років.

У 1856-1863 роках прагнув зняти обмеження, накладені на Росію Паризьким мирним договором 1856 року, шляхом зближення з Францією, але після спроби Наполеона III використовувати польське повстання 1863 року на шкоду інтересам царизму, Горчаков повернув курс зовнішньої політики Росії в бік зближення з Пруссією, дотримуючись нейтралітету при її війнах з Данією в 1864, Австрією в 1866 і Францією в 1870-1871 роках.

Розгром Пруссією Франції дозволив Горчакову оголосити про відмову Росії від статті Паризького договору, що обмежувала її суверенітет на Чорному морі, і домогтися визнання цього іншими державами на міжнародній конференції 1871 року в Лондоні. Вищим етапом у політичному зближенні Росії з Німеччиною і Австро-Угорщиною був «Союз трьох імператорів» (1873).

Бісмарк мав намір використовувати його для встановлення німецької гегемонії в Європі, але Горчаков в 1875 році добився від Німеччини відмови від спроби вдруге розгромити Францію. Зі свого боку, Горчаков намагався використовувати «Союз трьох імператорів» для дипломатичної підготовки нової війни проти Туреччини.

Одночасно були розпочаті переговори з Великобританією. Завдяки цим крокам, був забезпечений нейтралітет європейських держав у російсько-турецькій війні 1877-78 років.

З 1879 року за станом здоров'я Горчаков фактично відійшов від управління міністерством, в 1882 році отримав формальну відставку.

Олександр Михайлович Горчаков прожив довге і цікаве життя і помер у Баден-Бадені (27 лютого) 11 березня 1883 року. Похований у Петербурзі, в родинному склепі поруч із дружиною і старшим сином.