Ігор Масленников


Ігор Федорович Масленников
Ігор Федорович Масленников народився 26 жовтня 1931 року в Горькому (нині Нижній Новгород). У 1932 році сім'я переїхала в місто Колпіно Ленінградської області. З дитинства Ігор любив малювати, і це у нього дуже добре виходило. Тому після закінчення середньої школи в 1949 році він відправився поступати в Академію мистецтв, але в останній момент передумав.

У 1954 році Масленніков закінчив факультет журналістики Ленінградського державного університету за двома спеціальностями — філолог і журналіст. Ще на четвертому курсі він почав працювати в газеті — був відповідальним секретарем багатотиражки «Ленінградський університет», а в 1956 році його направили на роботу на Ленінградське телебачення для організації молодіжної редакції. Тут на протязі практично 10 років Ігор працював редактором, сценаристом, художником, автором-оператором (випускав тележурнал «Молодий ленінградець») і сценографом (працював над телеспектакль).

Першим спектаклем, до якого Масленников придумав декорації, був дитячий — «Пригоди Жаконі», потім він оформив ще кілька. Як художник зробив спектаклі «Пасинок» (1960) в Малому драматичному театрі, «Інтервенція» (1962) в ДК імені Горького, «Перед вечерею» (1963) у Великому драматичному театрі, «Посміхнися, Свєта!» (1964) в Ленінградському театрі музичної комедії.

Також у цей період під час Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, який проходив у 1957 році в Москві, Масленніков, знімаючи фестивальні інтерв'ю та репортажі, навчився володіти камерою і крізь її об'єктив бачити світ. Це був час великих міжнародних молодіжних обмінів, і з камерою в руках Ігор супроводжував поїздки ленінградської молоді по світу і зняв кілька документальних кінонарис. А разом з режисером Цуцульковскім він робив перші «Блакитні вогники» і ще встигав працювати в БДТ у Г. Товстоногова.

Але режисура манила Масленнікова все більше, і в 1965 році він вступив на Вищі режисерські курси при «Ленфільмі» (майстерня Г.Козінцева), по закінченні яких у 1967 році став режисером цієї кіностудії і дебютував у кіно в 1968 році фільмом «Особисте життя Кузяєва Валентина». У наступні роки Ігор Федорович працював у різних жанрах, ставлячи фільми для дітей — «Завтра, третього квітня ...» (1969), про спорт — «Гонщики» (1972), історичні картини — «Ярославна, королева Франції» (1978), «Під кам'яним небом» (1974), мелодрами «Сентиментальний роман» (1976) та інші.

Величезну популярність Масленнікова принесли цикл телевізійних фільмів «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» (вперше показаний по Центральному телебаченню в Наприкінці 1970-х — початку 1980-х років) і трилогія «Зимова вишня», які стали великим і заслуженим успіхом режисера.

Масленников надовго закріпив у свідомості мільйонів глядачів своє трактування героїв і сюжетів Конан Дойла, знайшовши чудових виконавців не тільки на головні, але і на другорядні ролі (В.Ліванов, В. Соломін, Б.Брондуков, Р.Зеленая, Н. Міхалков та ін) і приділивши пильну увагу достовірності історичних та побутових деталей. А мелодрама «Зимова вишня» (1985) відкрила для широкого глядача актрису Е.Сафонову. Фільм і його героїня користувалися таким успіхом, що через кілька років режисер зняв його продовження.

Кадр з кінофільму «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» Серед інших знаменитих режисерських робіт Масленнікова — фільми «Пікова дама» (1982), «Продовження роду» (1988), «Філіп Траум» ( 1989), «Пітьма» (1992), «Що сказав небіжчик» (1999), «Спогади про Шерлока Холмса» (2000), «Листи до Ельзи» (2002), «Тимур і його командос» (2004), «Русские гроші»(2006),«Хабарі не візьмеш»(2008),«Банкрут»(2009) ... Загалом близько 30 картин.

Ще в 1971 році режисер почав своє плідну співпрацю з композитором В. Дашкевич, який став автором музики до майже всіх його фільмам. У ряді своїх картин Масленников виступав і в ролі сценариста.

У його роботах — смак тієї розкішної російської кінотеатральної традиції, яка була приналежністю тільки нашого кінематографа, вихованого великої літературою і великим театром, коли в кадрі осмислено все — від поведінки акторів до пейзажу і атмосфери, яку на рівних з оператором і художниками створює і композитор. Про себе Масленников говорить: «Я з тієї режисури, яка вирощує спектакль або фільм як садівник. Для мене головне — зібрати хорошу компанію і всім разом виростити рослину — фільм. Навчився цього у Товстоногова ...».

Відомий Ігор Федорович і як активний громадський діяч — більше 20 років він є президентом петербурзької студії«Троїцький міст», був головою Союзу кінематографістів Росії (1990-1994), а потім і першим секретарем (1999-2004). У 1998-2003 роках Масленников очолював майстерню режисури ігрового кіно в Санкт-Петербурзькому університеті кіно і телебачення, а з 2011 року керує Вищі режисерські курси Інституту підвищення кваліфікації та з 2002 року веде режисерську майстерню у ВДІКу. Він є професором, академіком Російської академії кінематографічних мистецтв і Євразійської академії телебачення, автор книг «Бейкер-стріт на Петроградській» і «З особистої кінопрактікі. За стопкою стопка».

Масленников — Заслужений діяч мистецтв і Народний артист РРФСР, лауреат Державної премій Росії в області літератури і мистецтва та багатьох МКФ. Нагороджений Орденом Пошани, Золотий Пушкінській медаллю «За внесок у розвиток, збереження та примноження традицій вітчизняної культури».

26 жовтня 2011 Президент Росії Дмитро Медведєв привітав режисера з 80 -річчям. Сьогодні Ігор Федорович Масленников в прекрасній фізичній формі, сповнений творчих планів, учить студентів, готовий зняти нове кіно, живе і працює в Санкт-Петербурзі і в Москві.