Олександр Проханов


Олександр Андрійович Проханов
Олександр Андрійович Проханов народився в місті Тбілісі 26 лютого 1938 року. Навчався в Московському авіаційному інституті, який закінчив у 1960 році. Працював спочатку інженером, потім — лісником в Карелії і Підмосков'ї.

Свою літературну діяльність Олександр Проханов почав з «сільської» прози, потім перейшов до романтичного зображенню техногенної цивілізації, не чужа йому і військово-патріотична тема. Вийшли його книги: «Іду в путь мій», «Жовтіє трава», «Там, в Афганістані», «Записки на броні» та інші, а також ряд помітних оповідань та новел у 1970-90-х роках. З 1972 року є членом Спілки письменників.

Працюючи в «Літературній газеті», він здійснював поїздки в «гарячі» точки — Афганістан, Нікарагуа, країни Африки. З 1993 року він — головний редактор газети «Завтра», газети так званої «духовної опозиції» (до 1990 року газета носила назву «День»).

За своїми політичними переконаннями Проханов є прихильником сильної держави. Він співголова загальноросійського громадського руху «Народно-патріотичний союз Росії». У часи перебудови підписав знамените звернення «Слово до народу», яке застерігало від руйнування Радянського Союзу.

Серед останніх літературних робіт письменника — серія романів «Семікніжіе», роман «Пан Гексоген» та книга «Хода Руській Перемоги».

Проханов має безліч нагород: ордени Трудового Червоного Прапора , Червоної Зірки, «Знак Пошани», премію Ленінського комсомолу, премію імені К. Федін та інші. Він одружений, у нього троє дітей.

Сьогодні Олександр Андрійович Проханов продовжує свою літературну діяльність, а також є одним з постійних учасників телевізійних ток-шоу Володимира Соловйова і різних радіопередач.