Леся Українка


Леся Українка
Леся Українка (справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилася (13) 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський. Мати дівчинки була відомою письменницею Оленою Пчілкою. У п'ять років Леся почала грати і складати невеликі музичні п'єси, а у вісім років уже було написано перше її вірш. Також вона опанувала кількома іноземними мовами.

З десяти років дівчинка хворіла на туберкульоз кістки, тому не змогла далі займатися музичною кар'єрою. Вже з 12 років вона почала свою літературну діяльність. Спочатку Лариса переклала книгу «Вечори на хуторі» М. Гоголя. У той час вона друкувалася в закордонних журналах «Літературно-науковий вісник», «Зоря» та «Житє и слово».

У віці 19 років для молодших сестер Леся Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів». У 1893 році вже була опублікована невелика книжечка її віршів. У 1896 була написана перша п'єса Лесі Українки — «Блакитна троянда». Найвідоміші твори цих років — «Думи і мрії» (1899), «Відлуння» (1902), «Пісні про волю» (1905), «Кассандра» (1907).

У 1911 році було надруковано одне з кращих її творів — драма-феєрія «Лісова пісня» (за її мотивами поставлена ??опера, фільм, балет). Також Леся займалася перекладами, серед яких кращим визнано «Книга пісень» (Гейне). У літературній творчості письменниці помітна тема батьківщини і свободи, мотиви природи і любові, пройняті сумними настроями і надзвичайною тонкістю.

Леся Українка померла (19 липня) 1 серпня 1913 року в Сурамі (Грузія). Їй було всього 42 роки. Причиною раннього відходу був кістковий туберкульоз і невиліковна хвороба нирок.