Михайло Тухачевський


Михайло Миколайович Тухачевський
Михайло Миколайович Тухачевський народився (4) 16 лютого 1893 року в маєтку Олександрівське Дорогобузького повіту Смоленської губернії, в дворянській сім'ї.

Старовинний рід Тухачевського сходить до 13 століття. Один із предків цього роду дав початок і знаменитого роду Толстих. Тухачевського були збіднілими дворянами польського походження. Михайло був третім з дев'яти дітей в сім'ї. Хлопчик рано навчився читати і читав запоєм. З ранніх років він тягнувся до музики, у нього були літературні та артистичні здібності.

З дитинства він мріяв бути офіцером, як заповідав йому його двоюрідний дід-генерал. Михайло закінчив Московський кадетський корпус і Олександрівське військове училище з золотою медаллю. Перша світова війна 1914 року застала його в Семенівському Гвардійському полку, де він продовжував служити під час війни. За хоробрість молодий офіцер Тухачевський був удостоєний багатьох орденів царської армії від Анни 1-го ступеня до Володимира 1-го ступеня.

Потрапивши в полон до німців, він біжить і повертається до Росії після революції 1917 року. Вражений невдачами російської армії у війні з Німеччиною, Тухачевський захопився ідеями марксизму і зробив вибір у бік більшовиків. Відродження Росії він пов'язував із зміцненням її армії, мріючи з часом її очолити. З 1918 року він перебував у лавах Червоної Армії. Володіючи великим талантом і блискучими військовими здібностями, він зумів добитися великих військових успіхів.

У 1920-1921 роках Тухачевський командував Східним і Південним (Кавказьким) фронтами, де розбив армії Колчака і Денікіна. Слава переможця одразу висуває його в ряд найбільших керівників Червоної Армії часів Громадянської війни. Йому доручають проведення операцій з придушення заколоту кронштадтських матросів і селянського заколоту на Тамбовщині. Придушення повстань відрізняється жорстокістю, великими втратами з обох сторін. Вперше у військовій практиці була застосована газова атака проти мирного населення Тамбовської губернії.

Після громадянської війни Тухачевський стає начальником Академії Червоної Армії, а потім начальником Штабу Червоної Армії; брав діяльну участь в проведенні Військової реформи 1924