Євген Вахтангов


Євген Вахтангов
Євген Багратіоновіч Вахтангов народився (1) 13 лютого 1883 у Владикавказі, в російсько-вірменської купецької сім'ї. Його батько був великим тютюновим фабрикантом і сподівався, що син продовжить його справу. Євген же ще в гімназійні роки захопився театром і вирішив присвятити йому все своє життя. Незважаючи на заборони батька, він у роки навчання багато і успішно виступав на аматорських сценах Владикавказа.

Закінчивши гімназію, Євген вступив до Московського університету на фізико-математичне відділення і відразу ж влився в студентський театральний гурток. На другому курсі Вахтангов дебютував як режисер, поставивши студентський спектакль «Педагоги» за п'єсою О.Ернста. Спектакль відбувся 12 січня 1905 року і був даний на користь нужденних.

Через деякий час Євген залишив юридичний факультет і вступив у Школу драми, по закінченні якої в 1911 році був прийнятий в трупу Московського Художнього театру. Незабаром на молодого актора звернув увагу К.С. Станіславський. Він доручив Вахтангова вести практичні заняття за своєю методикою акторської майстерності в 1-й студії МХТ. Саме в цій студії дарування Вахтангова розкрилося в повній мірі.

Він намагався створити новий не елітарний, але «народний» театр. Як і Станіславський, він вважав, що головним в театральному спектаклі є актор. Але Вахтангов пропонував жорстко відокремити особистість виконавця від того образу, який він втілює на сцені.

Після революції 1917 року Вахтангов працює дуже напружено, незважаючи на всі підсилюється хвороба шлунка. У 1919 році йому роблять дві операції. Лікарі тоді не сказали йому про діагноз — рак шлунка.

В останні роки життя Вахтангов знаходився в підвищеному емоційному стані схожа екстазу, коли зливаються воєдино загострене відчуття тлінність людської плоті і міць творчого пориву, її долає. З ранку до вечора він був на ногах — репетиції проходили в трьох студіях: МХТ, єврейської студії «Габіма» і в трупі Народного театру, уроки, підготовка спектаклю до річниці революції.

Вахтангов мріяв поставити «Каїна» Байрона і Біблію, але смерть перешкодила цим планам. 29 травня 1922 Вахтангов помер. «Принцеса Турандот» стала останньою роботою Вахтангова, він не дожив усього кілька тижнів до прем'єри.

Закладені в «Турандот» принципи динамічного, мінливого, а тому і нестаріючого з часом театру назавжди збереглися в традиціях театру імені Вахтангова, в яку переросла студія МХТ. А «Принцеса Турандот» так і залишилася візитною карткою Вахтанговського театру.