Жак Люсьен Моно


Жак Люсьен Моно
Жак Люсьен Моно народився 9 лютого 1910 року в Парижі, в сім'ї французького художника і американки. У 1917 році разом з сім'єю переїхав до Південної Франції, де в основному і провів своє дитинство. Інтересом до біології Жак був багато в чому зобов'язаний своєму батьку, який був вельми ерудованою людиною і сам захоплювався цією наукою.

Жак Моно здобув освіту в Каннському ліцеї, а в 1928 році вступив на факультет природничих наук в Парижі. Він тоді ще не розумів, що знання, що даються там, відставали від сучасної біологічної науки, принаймні, на пару десятиліть. Жак зацікавився мікробіологією і фізіологічної генетикою і досяг у цьому неабияких успіхів.

У 1938 році Моно одружувався на Одетт Бруль, у них народжуються сини-близнюки, Олів'є і Пилип.

Жак Люсьен Моно викладав в Каліфорнійському технологічному інституті, в Пастерівському інституті, був професором хімії метаболізму в Сорбонні, з 1967 року — професором в Коледж де Франс, а з 1971 року Моно стає директором Пастерівського інституту.

Основні праці Моно присвячені вивченню росту бактерій, індукції та репресії ферментів, дослідженню механізму регуляції синтезу білка у бактерій. Він розробив метод безперервного культивування бактерій. У 1958 році запропонував (спільно з Ф.Жакобом і А.М.Львовим) схему синтезу білка в бактеріальній клітині, за що був удостоєний в 1965 році Нобелівської премії з фізіології і медицини.

У своїй широко відомій біологічного та філософського роботі «Випадковість і необхідність» (1970) Моно, грунтуючись на останніх відкриттях в області біохімії, стверджував, що всі форми життя — це результат випадкових мутацій (випадковість) і дарвінівського відбору (необхідність).

Жак Моно помер 31 травня 1976 року в Каннах.