Василь Звєрєв


Єпископ Василь Звєрєв
Його богослужіння збирали велику кількість віруючих, з любов'ю і шануванням ставилися до владики. Високий авторитет владики не подобався владі, його неодноразово піддавали арештам.

Василь Костянтинович Звєрєв народився (18 лютого) 2 березня 1878 року в Москві, в сім'ї священика. Закінчив Казанську духовну академію в 1902 році. У 1900 році прийняв чернецтво і був висвячений у сан ієромонаха. Викладав в Орловської духовної семінарії, був єпархіальним місіонером і інспектором Новгородської духовної семінарії. З 1909 року — настоятель Спасо-Преображенського монастиря в Белев Тульської єпархії.

8 серпня 1910 возведений у сан архімандрита. У 1916-1917 роках був проповідником на фронті. З 1917 року — настоятель Тверського Свято-Успенського монастиря. З 1919 року — єпископ Балахнінскій, вікарій Нижегородської єпархії. З січня 1922 року керував Тверській, а в 1925 — Московською єпархією. З літа 1925 року — вікарій Воронезької єпархії, а з січня 1926 — архієпископ Воронезький і Задонський.

У листопаді 1926 року архієпископ був черговий раз заарештований. Звинувачений у поширенні контрреволюційних чуток, що мають на меті дискредитацію радянської влади і настроювання проти неї віруючих. 22 березня 1927 засуджений до 10 років позбавлення волі.

Був відправлений для відбуття покарання в Соловецький табір особливого призначення (СЛОН). Там суворо дотримувався молитовне правило, жив за церковним статутом. Був відправлений у штрафний ізолятор на Заяцький островах. Письменник Олег Волков, також колишній соловецьким в'язнем, згадував: «Невразливий через висоту морального свого вигляду, він і з мітлою в руках, у ролі двірника або сторожа, вселяв побожне повагу».

На Соловках Василь Звєрєв захворів на тиф і помер 7 лютого 1929 року.

Його мощі знайдені під час розкопок 17 червня 1999 року і знаходяться в Соловецькому монастирі. На Архієрейському соборі Руської Православної Церкви в серпні 2000 року Єпископ Василь Звєрєв прославлений як священномученик.