Леонід Жаботинський


Леонід Іванович Жаботинський
Леонід Іванович Жаботинський народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Сумської області. В юності він захоплювався різними видами спорту: боротьбою, боксом, легкою атлетикою.

Закінчивши 7 класів, Леонід пішов працювати на Харківський тракторний завод і одночасно займався в секції важкої атлетики.

У цьому виді спорту він вперше виступив на чемпіонаті України в 1957 році, де посів третє місце (415 кг за сумою триборства). У 1961 році на першості СРСР у Дніпропетровську по сумі триборства набрав 500 кг і став другим у важкій вазі.

У 1963 році Жаботинський встановив перший світовий рекорд (165 кг у ривку), став членом збірної СРСР і посів третє місце на чемпіонаті світу в Стокгольмі. На своїх перших Олімпійських іграх в Токіо в 1964 році він встановив декілька світових рекордів: 517,5 кг у сумі триборства, 167,5 кг у ривку і 217,5 кг у поштовху і став чемпіоном. Успіх повторився і на наступній Олімпіаді в Мехіко в 1968 році.

Ще в 1964 році Леонід закінчив Харківський педагогічний інститут. Після цього він переніс важку хворобу, але зумів повернутися в спорт, встановив ще кілька світових рекордів, останнім з яких був ривок на 183,5 кг у 1974 році. Всього йому належать 20 рекордів СРСР і 19 світових рекордів, у тому числі 2 у триборстві.

Дворазовий олімпійський чемпіон з важкої атлетики, чотириразовий чемпіон світу, дворазовий чемпіон Європи, п'ятиразовий чемпіон СРСР, Заслужений майстер спорту СРСР — Жаботинський після відходу з великого спорту працював тренером, а після — військовим радником на Мадагаскарі.

У 1991 році він був звільнений у запас і став проректором з виховної роботи та безпеки Московського інституту підприємництва і права (професор). Також Леонід Іванович є Почесним працівником вищої професійної освіти РФ, членом Опікунської ради інституту, Почесним Президентом федерації важкої атлетики РФ. Він — автор книги "Сталь і серце".