Абе Кобо


Абе Кобо
Абе Кобо народився 7 березня 1924 року в Токіо. Дитинство і юність він провів у Маньчжурії, де його батько працював на медичному факультеті Мукденська університету. У 1943 році, у розпал війни, за наполяганням батька він їде в Токіо і вступає на медичний факультет Токійського імператорського університету, який закінчує в 1948 році. Не пропрацювавши й дня лікарем, він обирає для себе літературне поприще.

У 1951 році вийшла повість Абе «Стіна», що принесла письменникові літературну популярність і удостоєна вищої в Японії літературної премії — премії Акутагави. Невлаштованість, самотність особистості — ось лейтмотив «Стіни». Ця повість визначила письменницьку долю Абе.

Опублікування «Четвертого льодовикового періоду» (1958), що з'єднав в собі риси наукової фантастики, детективного жанру та західноєвропейського інтелектуального роману, остаточно зміцнило становище Абе в японській літературі.

Всесвітню славу принесли письменникові з'явилися один за іншим романи «Жінка в пісках» (1962), «Чуже обличчя» (1964) і «Спалена карта» (1967). Після їх появи об Абе заговорили як про одного з тих, хто вершить долі не тільки японської, але й світової літератури. Ці романи Абе займають центральне місце в його творчості.

Абе Кобо був не просто літератором; він уславився людиною різноманітних здібностей та обдарувань, прекрасно розбирається в класичній музиці, мовознавцем і фотографом. Одним з найважливіших моментів, які визначили його літературні, та й життєві, позиції, було прекрасне знання світової літератури, в тому числі російської. Він вважав себе учнем Гоголя і Достоєвського.

У 1992 році письменник був одним з кандидатів на Нобелівську премію з літератури. І тільки раптова смерть 22 січня 1993 позбавила його цієї нагороди.