Микола Амосов


Микола Михайлович Амосов
Академік, творець школи кардіохірургів в Україні, видатний учений — Микола Михайлович Амосов майбутнє медицини пов'язував з досягненнями суміжних наук — біології, фізики, хімії, кібернетики, остання з яких, на його переконання, повинна поставити медицину в ряд найбільш точних наук. Головну ж задачу медицини майбутнього він бачив у знаходженні шляхів штучного регулювання організму і в приведенні його у відповідність із заданою програмою, а його головною мрією було створення штучного розуму.

Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня 1913 року в селі близько Череповця. Сім'я вела просту селянську життя, мати була сільською акушеркою. З 12 до 18 років Коля вчився в школі Череповця.

Після повноліття він поступив в механічний технікум. По його закінченню працював в Архангельську на електростанції при лісопильному заводі. У 1934 році Амосов надходить в Заочний індустріальний інститут. Через рік починає вчитися в Архангельському Медичному інституті. За перший рік навчання він закінчив два курси. Навчання в двох інститутах Микола поєднував з викладанням.

У 1939 році з відзнакою він закінчив Архангельський медичний інститут і став працювати ординатором Череповецької лікарні, а через рік отримав диплом інженера і теж з відзнакою.

Під час Великої Вітчизняної війни Амосов був польовим хірургом, а після війни недовго жив у Москві, потім шість років пропрацював в Брянську. На початку 1950-х років переїхав працювати до Києва, де очолив кафедру в медичному інституті.

Одним з основних напрямів науково-практичній діяльності Амосова було хірургічне лікування захворювань серця. У 1955 році він вперше в Україні почав займатися лікуванням вад серця, створивши ряд нових методів їх хірургічного лікування. Він одним з перших в СРСР — створив надійний і придатний для широкого використання апарат штучного кровообігу «серце-легені» і впровадив його в практику, здійснив протезування мітрального клапана серця, створив і вперше в світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів.

У 1955 році Микола Михайлович заснував і очолив першу в країні кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, з якої пізніше виділилася кафедра анестезіології. У 1983 році клініка серцево-судинної хірургії Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії реорганізована в Київський НДІ серцево-судинної хірургії МОЗ УРСР. Амосов, з 1968 року обіймав посаду заступника директора, став директором новоутвореного інституту і працював на цій посаді до 1989 року.

Вже будучи відомим хірургом, Микола Михайлович в 1960 році заснував і очолив відділ біологічної кібернетики в Інституті кібернетики Академії наук УРСР. Під його керівництвом були проведені фундаментальні дослідження систем саморегулювання серця, вироблені розробка і побудова фізіологічної моделі «внутрішнього середовища організму» людини, моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. У 1962 році він здійснив турне по США, де познайомився з видатними американськими кардіохірургами: Лiлiхаєм, Кiрклiном, Блелоком.

У цьому ж році стає членом-кореспондентом Академії Медичних Наук і отримує Ленінську премію. Через сім років стає академіком Української Академії наук. У 1973 році отримує звання Героя Соцпраці. Він нагороджений орденами і медалями.

Діяльність хірурга і вченого Амосов поєднував з громадською і політичною діяльністю. Він був членом правлінь різних радянських і міжнародних товариств хірургів і кардіологів, членом редколегій та редакційних рад низки вітчизняних і зарубіжних журналів, а також був депутатом Верховної Ради СРСР чотирьох скликань (1962-1979).

Амосов широко відомий як письменник. Він є автором популярних книг: «Думки і серце», «Записки з майбутнього», «ППГ 2266 (Записки польового хірурга)», «Книга про щастя та нещастя», «Подолання старості», «Голоса времен», «Енциклопедія Амосова» та інших. У 1974 році він був прийнятий до Спілки радянських письменників. Також Микола Михайлович — автор близько 400 наукових праць, в тому числі з питань захворювань серця і судин, туберкульозу легень, проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики.

Микола Михайлович Амосов помер 12 грудня 2002 року в Києві на 90-му році життя.