Леонід Брежнєв


Леонід Ілліч Брежнєв
Радянський партійний і політичний діяч, глава радянської держави, з чиїм ім'ям пов'язана ціла епоха в історії нашої країни, звана періодом «застою».

Леонід Ілліч Брежнєв народився в селі Кам'янському Катеринославської губернії (нині місто Дніпродзержинськ). У різних джерелах наводяться неоднозначні дані за датою його народження — у деяких це 19 грудня 1906 року, а в інших — 1 січня 1907 року. Однак, за радянських часів день народження вождя було прийнято відзначати саме 19 грудня, і ми дотримуємося цієї дати.

Леонід отримав освіту в Курськом меліоративному технікумі та Дніпродзержинському металургійному інституті. До початку партійної кар'єри він працював землевпорядником, директором металургійного технікуму, інженером металургійного заводу.

З 1937 року почав працювати в партійних органах, з 1939 року обіймав посаду секретаря Дніпропетровського обкому Компартії України (ця посада фактично означала перша особа в області).

Активну політичну діяльність Брежнєв розгорнув у роки Великої Вітчизняної війни в званні начальника політвідділу 18-ї армії. Про свою діяльність в ці роки Брежнєв написав книгу «Мала Земля» (хоча висловлюється ряд сумнівів в його авторстві — але в його причетності до подій того часу сумнівів ні в кого не виникає).

Після закінчення війни Брежнєв активно просувається по партійній драбині і в 1964 році обіймає посаду Першого, а в 1966 році — Генерального секретаря ЦК КПРС, тобто фактичного глави Радянського держави, яку зберігає до самої своєї смерті 10 листопада 1982 року.

В останні роки життя Леонід Ілліч дуже важко хворів і фактично був маріонеткою в руках своїх соратників. Ще за життя він стає героєм популярних анекдотів. Тим не менше, час його правління згадується багатьма сучасниками добрим словом — як період стабільності і спокою.