Валерій Борзов


Валерій Пилипович Борзов
До появи в легкій атлетиці спринтера Борзова запитання, чи існує тактика в бігу на 100 м, ні в кого не виникало. Всім було очевидно, що за стрімкі 10 секунд, поки триває боротьба на цій дистанції, бігунові неможливо перебудуватися. Борзов зруйнував існуючі канони. Він створив тактику бігу на 100 м. Його здатність прораховувати в лічені частки секунди різні варіанти ситуацій, які можуть скластися на доріжці, і у відповідності з розрахунком вносити поправки в біг, незбагненна.

Валерій Пилипович Борзов народився 20 жовтня 1949 року в Самборі (Львівська область, Україна). У дитячо-юнацьку школу Нової Каховки прийшов у 12-річному віці. Тренери відразу розглянули в початківців спортсменів майбутню зірку і сприяли переїзду Валерія до Києва. Перші успіхи прийшли до спортсмена в порівняно юному віці. У 19 років він стає триразовим чемпіоном Європи серед юніорів.

У наступному році він виграє дорослий Чемпіонат СРСР, пробігши 100 метрів рівно за 10 секунд. У тому ж 1969 році він виграє чемпіонат Європи. Влітку 1970 року Валерій Борзов бере участь в легкоатлетичному матчі СРСР — США, і вперше добивається перемоги над найсильнішими на той момент спортсменами США.

Перемога на Олімпіаді в Мюнхені в забігу на 100 метрів була очікуваною, як і передбачалося, американські спринтери не змогли чинити гідного опору, і золота медаль дісталася Борзову. А на 200 метровій дистанції спортсменові вдалося зробити золотий дубль, обійшовши на фініші трьох американців.

Після перемоги на Олімпіаді з 1975 по 1977 рік Валерій тричі підряд виграє звання чемпіона Європи на короткій дистанції 60 метрів в закритих приміщеннях. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі Борзов знову виграє медалі, цього разу бронзові — двічі спортсмен піднімається на п'єдестал пошани за результатами забігу на 100 метрів і естафети 4 х 100 метрів. До нього нікому з переможців Олімпіад в спринті не вдавалося домогтися настільки високого результату на наступних після перемоги іграх.

З 1977 року одружений на багаторазовій олімпійській чемпіонці зі спортивної гімнастики Людмилі Турищевої, у них дочка Тетяна.

Борзов пішов з великого спорту в 1979 році. Працював на різних посадах у ЦК ЛКСМ України, був заступником голови Держкомспорту України, членом Ради Європейської легкоатлетичної асоціації. У 1990-1997 роках він обіймав посаду Міністра спорту України, кілька скликань обирався народним депутатом України.

Заслужений майстер спорту СРСР, кавалер орденів Леніна, Дружби народів, «Знак Пошани», князя Ярослава Мудрого V ступеня — Валерій Пилипович є автором книг: «10 Секунд — ціле життя» і «Добігти до себе» (разом в Борисом Акумовим).

Сьогодні Валерій Пилипович Борзов продовжує активно займатися громадською діяльністю — він Президент Федерації легкої атлетики України і член Міжнародного олімпійського комітету.