Петро Тодоровський


Петро Юхимович Тодоровський
Петро Юхимович Тодоровський народився 26 серпня 1925 року в українському містечку Бобринець. Він з дитинства захоплювався музикою і брав участь у самодіяльності. Під час Великої Вітчизняної війни після Саратовського піхотного училища Петро був направлений у діючу армію і фронтовими дорогами дійшов до Ельби.

Побачене і пережите у воєнні роки назавжди закарбувалося в пам'яті Петра Юхимовича і згодом не раз знаходило відображення в його фільмах. Ще на фронті Тодоровського підкорила робота військових операторів, і в 1949 році він вступив на операторський факультет ВДІКу, після закінчення якого в 1954 році близько десяти років працював оператором на Одеській кіностудії.

Серед операторських робіт Тодоровського відомі картини — «Весна на Зарічній вулиці», «Моя дочка», «Два Федора», «Ніколи». В останньому фільмі, знятому в 1963 році, він був ще й співрежисером спільно з В.Дьяченко.

Після цієї картини Петро Юхимович стає постановником, сценаристом і композитором власних стрічок, але цьому передувала величезна робота. Не маючи ні режисерського, ні драматургічного досвіду, Тодоровський всьому вчився самостійно. У доробку досвіду і знань молодому режисерові допомогли зустрічі і дружба з М.Хуциева, Б.Окуджави, З.Гердтом та іншими видатними творчими особистостями.

У 1965 році відбувся режисерський дебют Петра Юхимовича — він поставив військову драму «Вірність». Потім Тодоровський зняв картини, які принесли йому всенародну любов і славу, — «Фокусник», «Міський романс», «В день свята» та інші. Причому в багатьох фільмах він був не тільки режисером, але і співавтором сценарію, а в 1970 році він дебютував як актор, зігравши одну з головних ролей у фільмі М.Хуциева «Був місяць травень».

Великий глядацький інтерес і новий успіх режисеру принесли і наступні його картини — «Улюблена жінка механіка Гаврилова» (1981), «Військово-польовий роман» (1983), «По головній вулиці з оркестром» (1986), «Інтердівчинка» (1989), « Анкор, ще анкор!»(1992),«Ретро утрьох»(1998) ... По біографічної повісті Петра Юхимовича«Згадуй, не згадуй»був знятий фільм«Курсанти». У новому тисячолітті вийшли його фільми «Життя забавами повне», «Сузір'я Бика» і «Ріоріта».

Крім того, що він режисер і сценарист фільмів, Тодоровський також композитор і автор музики й пісень до багатьох своїм картинам і до фільмів інших режисерів. У вільний від роботи час він бере в руки гітару і пише музику, яка займає важливе місце в житті майстра. Його віртуозне володіння інструментом і голос захоплювали не одне покоління глядачів і слухачів. Разом з відомим виконавцем авторської пісні С.Нікітіним він записав три компакт-диски.

Петро Тодоровський — народний артист Росії, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії РФ, академік Національної академії кінематографічних мистецтв і наук Росії, кавалер Ордена «За заслуги перед Вітчизною» II, III і IV ступеня, трьох орденів Великої Вітчизняної війни і численних медалей. Він володар великої кількості призів багатьох міжнародних і вітчизняних кінофестивалів.

Тодоровський двічі був одружений. Його друга дружина — Миру Григорівна, з якою він познайомився ще в Одесі в 1960-х роках, генеральний директор і продюсер власної незалежної студії «Мірабель», де були зняті кілька фільмів Тодоровського. Їхній син Валерій — режисер, сценарист, продюсер.

Петро Юхимович зберігає високу творчу активність, він енергійний і бадьорий, не мислить життя без роботи. Кінематограф Тодоровського — це не масштабні батальні сцени або бойові дії. Йому завжди був цікавий проста людина і прояв його звичайних почуттів у складних обставинах. Це кіно про життя.

Сьогодні Петро Юхимович Тодоровський живе і працює в Москві.