Сергій Соловйов


Сергій Соловйов
Сергій Олександрович Соловйов народився 25 серпня 1944 року в місті Кемь Карельської області. У 1960-1962 роках працював робітником на ленінградському телебаченні; після закінчення в 1969 році режисерського факультету ВДІКу (майстерня М.Ромма і А.Столпера) розпочав творчу діяльність на кіностудії Мосфільм.

Основним об'єктом уваги творчості Соловйова є «ніжний вік» від 12 до 25. Цьому яскравому періоду людського життя присвячені його відомі картини «Сто днів після дитинства» (1975), «Рятувальник» (1980), «Спадкоємиця по прямій» (1982), «Чужа, біла і рябий» (1986). З 1982 року Соловйов — керівник акторсько-режисерських майстерень у ВДІКу і режисерських майстерень на Вищих курсах режисерів і сценаристів.

Сценарії для своїх картин Соловйов пише самостійно (іноді в співавторстві), по-новому прочитуючи навіть класичні літературні першоджерела. Екранізаціями були всі перші роботи Соловйова: дипломні короткометражки по А. П. Чехову «Від нічого робити» і «Пропозиція» (1970), повнометражний дебют по О.М.Горького «Єгор Буличов та інші» (1971), телевізійна картина «Станційний доглядач»(1972). За Чеховим також поставлені Соловйовим «Три сестри» (1994), написаний сценарій фільму И. Диховичного «Чорний чернець» (1988). Серед інших сценаріїв Сергія Соловйова — «Тюремний романс» (1993), «Бременські музиканти» (2000). Окремо стоять картини, зняті Соловйовим за кордоном: в Японії — «Мелодії білої ночі» (1976) і в Колумбії — «Вибрані» (1983).

Сергій Соловйов працює і в театрі — він поставив чеховські п'єси «Три сестри» (1991, акторська майстерня ВДІКу), «Дядя Ваня» (1992, Малий театр) і «Чайка» (1993, Співдружність акторів на Таганці).

Найбільшу популярність принесли Соловйову його «Три пісні про Батьківщину» — легендарна «Асса» (1987), саркастична «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989), трагіфарсовий «Будинок під зоряним небом» (1991).

Після шестирічної перерви, пов'язаного з роботою на посту Голови Спілки кінематографістів (1994-1997), в 2000-му році Соловйов зняв один із кращих своїх фільмів «Ніжний вік». Потім були фільми: «Про любов» (2004), «Анна Кареніна» (2009), «Одноклассники» (2011) та інші.

Протягом останніх двадцяти років Соловйов неодноразово входив до журі найбільших міжнародних кінофестивалів , тричі був членом журі Венеціанського кінофестивалю. У 1995-1997 роках Сергій Соловйов був Президентом XIX і XX Московського Міжнародного кінофестивалю.

Соловйов — дійсний член Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук. Багато його фільми удостоєні призів самих різних кінофестивалів.