Деліла


Деліла
Деліла (Іоланда Христина Джільотті) народилася в Каїрі 17 січня 1933 року в сім'ї італійських емігрантів.

Здобувши освіту у сестер-монахинь, Іоланда з 16 років починає працювати секретаркою в конторі, що займається імпортом та експортом.

У 1954 році вона потай від батьків бере участь у конкурсі «Міс Єгипет» і перемагає. Знімається в невеликих ролях в кіно, займається співом, а в переддень 1955 їде в Париж завойовувати культурну столицю світу. У Парижі Деліла співає в кабаре, а через рік отримує можливість виступити в конкурсі молодих виконавців у найпрестижнішому концертному залі Парижа — Олімпії. Її помічають, і починається зоряний шлях.

Її другом і покровителем, а пізніше і чоловіком стає Люсьєн Моріс, музичний директор «Europe1». Пісні Даліди постійно передають по радіо. Франція зачарована її неповторним голосом, її шармом. Всього рік знадобився співачці, щоб добитися слави. У 1960-і вона дуже популярна не тільки у Франції, але й в інших країнах.

8 квітня 1961 Деліла вийшла заміж за Люсьєна Моріса, до того часу їх роман продовжувався вже 5 років. Під час гастролей Деліла познайомилася в Каннах з молодим художником Жаном Собескі, в якого відразу закохалася. Люсьєн Моріс не зміг змиритися зі зрадою і розлучився з Деліла.

Нова любов, італійський співак Луїджі Тенко, в 1967 році на фестивалі в Сан-Ремо після провалу пісні, яку вони разом з Деліла виконували, застрелився. Деліла і сама намагається покінчити з життям, наковтавшись таблеток, але її рятують.

У 1970-і, незважаючи на душевні страждання співачки, її популярність зростає. Вона записує пісню в дуеті з Аленом Делоном, починає працювати в стилі диско. У цей період Деліла постає дамою з вищого суспільства, виступає з успіхом в паризькому Палаці Спорту зі своїм шоу. Вона була першою жінкою, яка співала на настільки престижній сцені. Це був тріумф. Через кілька місяців Деліла святкує двадцятип'ятиріччя своєї кар'єри на сцені Олімпії.

У 1986 Деліла грає головну роль у фільмі відомого єгипетського режисера Юсефа Шаїн «Шостий день» і отримує схвальні відгуки кінокритиків. Але це не несе їй радості: вона відчуває себе все більш самотньою. Прийшовши до висновку, що життя нічого не може їй більше дати, вона приймає смертельну дозу снодійного.

Вона назавжди заснула 3 травня 1987 року.