Юрій Соломін


Юрій Мефодійович Соломін
Юрій Мефодійович Соломін народився в Читі 18 червня 1935 року в музичній сім'ї. Він старший брат іншого відомого актора — Віталія Соломіна. Прагнення до акторського мистецтва у Юрія зародилося ще в шкільні роки — він брав участь у виставах міського Палацу піонерів.

Ще в Читі, побачивши фільм «Малий театр і його майстри», створений до 125-річчя театру, Юрій дізнався про Щепкінського училища і відразу після закінчення школи відправив туди документи на вступ. І був прийнятий — в 1953 році в клас великої російської актриси Віри Миколаївни Пашенної.

Закінчивши театральне училище в 1957 році, Юрій Соломін став актором Малого театру, в якому працює і сьогодні і який вважає своїм домом. Вперше він з'явився на сцені цього театру, будучи студентом другого курсу, почавши з ролей епізодичних. Дуже скоро молодий актор став грати провідні ролі в п'єсах радянського репертуару: «Коли горить серце В.Кіна», «Нерівний бій», «Перед вечерею», «Палата», «Вкрали консула» та інших. Неабиякий талант, вроджене чарівність, м'який ліризм при мужності вигляду, прекрасні зовнішні дані забезпечили Соломіну яскраве майбутнє.

Потім прийшли ролі і класичного російського репертуару, в яких проявилися схильність актора до драматизму, вміння психологічно тонко розробити характер, — це роботи в спектаклях: «Ревізор» М.Гоголя, «Любов Ярова» К. Треньова, «Цар Федір Іоаннович» А. К. Толстого, «Сірано де Бержерак» Е.Ростана, «Дядя Ваня» і «Чайка» А.Чехова, «Живий труп» Л. Н. Толстого, «Лихо з розуму» О. Грибоєдова, «Мольєр» М.Булгакова, «Безодня» О. Островського, «... І Аз воздам». Багатогранність акторського дарування Соломіна дозволяє йому з однаковим успіхом грати дуже різнопланові ролі. Це стосується і кіно, де він не менш відомий.

Путівку в кінематограф Юрію Соломіну дала Віра Миколаївна Пашенна. Саме вона рекомендувала його режисеру И.Анненский на головну роль у кінострічку «Безсонна ніч» (1960), яка стала дебютом актора в кіно. Також Пашенна рекомендувала і Сергію Бондарчуку подивитися Соломіна на роль князя Болконського в екранізації роману Толстого «Війна і мир», але Бондарчук вибрав В'ячеслава Тихонова.

Всесоюзну популярність Соломіну принесла роль в багатосерійному фільмі «Ад'ютант його превосходительства» (1970), а роль в картині Акіри Куросави «Дерсу Узала» (1975) зробила актора відомим світовому кінематографу. У наступні роки Соломін знявся в більш ніж 60 фільмах і серіалах: різнопланових, драматичних, ліричних, гострохарактерних, комедійних, кожну роль роблячи подією, і в кожну свою роль він вживався повністю, переймався долями своїх героїв.

Серед його кращих кіноробіт — ролі у фільмах: «Серце матері» (1965), «Сильні духом» (1967), «Мелодії білої ночі» (1976), «Ходіння по муках» (1977) , «Блокада» (1975-1978), «Звичайне диво» (1979), «Летюча миша» (1979), «Світло у вікні» (1980), «ТАРС уповноважений заявити» (1984), «Сувенір для прокурора» ( 1989), «Привал мандрівників» (1991), «Сни про Росію» (1992), «Чайка» (1998), «Лихо з розуму» (2002), «Московська сага» (2004), «Ісаєв» (2009) , «Точка кипіння» (2010) та інші.

Багато його ролі в кіно популярні й улюблені кількома поколіннями глядачів у нашій країні і за кордоном. Сам же актор своїми улюбленими роботами вважає роль Геттеля («Сильні духом») і роль Штубен («І був вечір, і був ранок»).

У 1988 році колективом Державного академічного Малого театру Юрій Соломін був обраний, а потім і призначений художнім керівником. За минулі роки йому вдалося практично заново створити репертуар театру, зберегти традиції і унікальну трупу театру, зберегти єдиний у своєму роді театральний симфонічний оркестр.

Залишаючись провідним актором, і керівником театру, Соломін виступає і як режисер — він поставив в Малому театрі такі вистави, як «Ревізор» М.Гоголя, «Чайка» А.Чехова, «Ліс» О. Островського, «Підступність і любов» Ф.Шиллера, водевіль «Таємничий ящик», а також кілька вистав у Щепкінське училище.

Відомий Соломін і як кінорежисер. Їм зняті телефільми: «Скандальна подія в Брікмілле» (1981), «Берег його життя» (1985), «На початку було слово» (1993), «Залишайся зі мною» (2006). В якості режисера і актора він працював в Болгарії, Чехословаччини, Німеччини, Японії. Був удостоєний премії за студентські роботи у Братиславі (Словаччина) і Кобе (Японія).

Не менш успішно Юрій Мефодійович займається і викладацькою діяльністю, будучи з 1960 року педагогом у своєму рідному театральному училищі імені Щепкіна. Сьогодні Соломін — професор, і постійно веде майстер-класи зі студентами Америки, Японії, Південної Кореї.

Відомий Юрій Соломін та активною громадською діяльністю. Він був міністром культури в складі першого Уряду РФ (1990-1992). На цій посаді йому вдалося вирішити ряд важливих питань, пов'язаних з організацією життя театральних колективів, розвитком дитячої творчості. Сьогодні він — член Спілки кінематографістів Росії, Громадської Ради з видання «Православної енциклопедії», Президент Асоціації російських драматичних театрів (МАТРА), почесний член Російської академії мистецтв, Президент Фонду «Покровський собор на Красній площі», академік Міжнародної академії творчості, член-кореспондент РАВ.

Народний артист СРСР та Киргизстану, заслужений діяч мистецтв Республіки Марій Ел, лауреат Державних премій Росії, Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих, Міжнародної театральної премії Станіславського, премії «Золотий Овен» за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіно , премії КДБ СРСР і ФСБ в номінації «Акторська робота», Всеросійської премії «Людина року» — Соломін нагороджений орденами Дружби Народів, Пошани, «За заслуги перед Вітчизною» IV, III і II ступеня, Святого благовірного князя Данила Московського (РПЦ), медалями та нагородами інших країн. Ім'я Юрія Соломіна присвоєно астероїду.

Юрій Мефодійович одружений. Його дружина — Ольга Миколаївна (1931). Їх дочка — Дарина Юріївна (1965).

В даний час знаменитий російський актор, художній керівник Державного академічного Малого театру, театральний педагог, професор, громадський діяч — Юрій Мефодійович Соломін живе і працює в Москві.