Едуард Хіль


Едуард Анатолійович Хиль
Едуард Анатолійович Хиль народився 4 вересня 1934 року в Смоленську. З раннього дитинства він чув народні розспіви і полюбив їх на все життя. З початком Великої вітчизняної війни Едік разом з іншими дітьми був евакуйований і потрапив у дитячий будинок під Уфою. Там він брав участь у художній самодіяльності, виступав в госпіталі перед пораненими. Після звільнення Смоленська від німецької окупації разом з батьками повернувся додому.

У 1949 році Хіль поїхав до Ленінграда і вступив до поліграфічний технікум, після закінчення якого працював на фабриці офсетного друку. Ще в період навчання він став займатися в оперній студії Палацу культури ім. Кірова. У 1960 році Едуард закінчив Ленінградську Державну консерваторію імені Римського-Корсакова (клас співу Е.Ольховского і З.Лодій). Також він осягав акторська майстерність у режисерів Е.Пасинкова і А.Кіреева.

Ще будучи студентом Хіль почав виступати в Оперної студії консерваторії, зі сцени якій виконав багато провідних оперні партії у «Весіллі Фігаро», «Севільському цирульнику»,«Євгенії Онєгіні»,«Піковій дамі»,«Чорному доміно»(за виконання цієї партії він став лауреатом фестивалю«Білі ночі»). Паралельно Хіль був солістом «Ленконцерта» (з 1955 року), він виступав з народними піснями, старовинними і класичними романсами. Тоді ж відбулися і перші його концерти з класичним і камерним репертуаром з творів Чайковського, Римського-Корсакова, Шостаковича, Верді, Бізе, Пучіні, Гуно, Шуберта, Бетховена, Мусоргського.

Перший виступ артиста з естрадним репертуаром відбулося в 1962 році в Москві і був дуже успішним — Хіль став лауреатом Другого Всеросійського конкурсу артистів естради. У наступні роки він активно виступав на естраді, ставши одним із самих улюблених і популярних виконавців. Незабаром виходить і на міжнародну естрадну сцену, стає лауреатом багатьох міжнародних музичних конкурсів.

Творча манера Хиля була легко пізнавана, крім найвищої культури виконання співак володів бездоганним вокалом, високим артистизмом, чарівністю та незмінно відмінним звучанням ліричного баритона. На сцені він тримався легко і впевнено, супроводжуючи спів легкими танцювальними рухами. Причому Хіль був привабливий і в камерному репертуарі, і в радянській пісні, і в народних піснях.

Співак активно і плідно працював з О. Пахмутової, О.Фельцманом, Блантера, В.Соловйова-Сивим, В.Дмитрієва, А.Колкером та іншими відомими композиторами. Без його участі не обходився жоден телевізійний «Блакитний вогник». З 1971 року Едуард майже кожен рік брав участь у телевізійних музичних фестивалях «Пісня Року».

З голосом Хиля асоціюються такі відомі пісні радянського часу, як «А люди йдуть у море», «Як проводжають пароплави», «Ах, море, море», «З чого починається Батьківщина», «Лісоруби», «Людина з будинку вийшов», «Ходить пісенька по колу», «Це було недавно, це було давно», «Трус не грає в хокей» , «Блакитні міста», «Зима», «На безіменній висоті», «Сонячна балада», «Місячний камінь», «Пора любові» і багато інших.

У 1970-80-і роки Хіль багато і плідно працює: він активно гастролює, побувавши з концертними програмами в більш ніж 80 країнах світу, не забуваючи і про російську глибинку; працює на Ленінградському телебаченні — створює і веде програму «У каміна», в якій розповідає про історію класичного російського романсу, запрошує кращих виконавців і співає сам; викладає в Ленінградській державної академії театрального мистецтва і в Ленінградській консерваторії; бере участь у журі найбільших пісенних форумів.

У період кризи початку 1990-х, коли закрився «Ленконцерта», Хіль багато працював у провінції, а потім виїхав за кордон, де підробляв виконанням російських романсів в паризьких кафе. Там же, в Парижі, вийшов і перший компакт диск співака «Le Temps de L'Amour» («Пора любові»). З середини 1990-х років він знову став виступати в Росії, багато гастролювати, створювати нові концертні програми.

Народний й Заслужений артист РРФСР, лауреат Державної премії СРСР, премії Ленінського комсомолу, премії "Степовий вовк", премії «Золотий грамофон», володар призу імені Л.Утьосова за високі досягнення у виконанні і пропаганді вітчизняного пісенного мистецтва, кавалер орденів «Трудового Червоного Прапора», «Дружби народів», «Ордена творців Петербурга», «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня — Едуарде Анатолійовичу є багаторазовим лауреатом багатьох міжнародних і всесоюзних фестивалів і конкурсів.

До останніх днів співак знаходився у відмінній творчій формі, багато виступав, брав участь у концертах, випустив кілька компакт-дисків, був сповнений ідей і планів ... аж до своєї хвороби в квітні 2012 року, від якої він так і не оговтався. Едуард Хіль переніс інсульт і був госпіталізований.

Поруч зі співаком завжди була його чудова дружина Зоя Олександрівна, на якій він був одружений більше 50 років. У цьому шлюбі народився син Дмитро (1963).

Едуард Анатолійович Хиль помер 4 червня 2012 року в НДІ ім. Полєнова в Санкт-Петербурзі, був похований на Смоленському кладовищі.