Франц Кафка


Франц Кафка
Кафка перед смертю заповідав спалити всі невидане, але друг Макс Брод всупереч волі покійного видав їх. Його непослух явило світу не тільки геніального письменника, але й загадку — літературну, філософську та екзистенціальну, — над рішенням якої б'ється вже кілька поколінь дослідників його творчості та просто читачів.

Франц Кафка народився 3 липня 1883 року в сім'ї, що жила в колишньому єврейському гетто Праги.

Інтересу до традиційної культури східно-європейських євреїв не виявляв і волів німецьку мову. Виріс в атмосфері самотності і деспотизму батька, що відбилося на всій його творчості, та й на здоров'я теж. Материнські гени і батьківське виховання створили особистість, схильну до рефлексії та самоаналізу.

Сім'я була багатодітною — Франц був найстаршою дитиною в сім'ї, у нього було ще два брати і три сестри. Брати померли в малолітньому віці, а сестри загинули в концтаборах Польщі під час Другої світової війни.

Закінчивши Празький Карлів університет, Кафка отримав ступінь доктора права і поступив на службу чиновником в страховому відомстві, де і пропрацював на скромних посадах до виходу на пенсію по хворобі в 1922 році. Робота для нього була заняттям другорядним і обтяжливим. На першому плані завжди стояла література, яка була виправданням усього його існування.

Франц Кафка при житті встиг видати дуже небагато — вийшли в світ його 4 збірника («Споглядання», «Сільський лікар», «Кари» і «Голодар»), перша глава роману «Америка» і ряд коротких творів. Романи «Америка», «Процес» і «Замок» залишилися в різному ступені незавершеними.

У 1917 році після легеневого крововиливу зав'язався довгий туберкульоз, від якого письменник Франц Кафка помер 3 Червень 1924 року в санаторії під Віднем.