Любов Єгорова


Любов Єгорова
Любов Іванівна Єгорова народилася 5 травня 1966 року в місті Сіверську Томської області. Лижами вона стала захоплюватися зі шкільного віку, брала участь і перемагала у міських змаганнях. Закінчила Томський Державний Педагогічний інститут, факультет фізичного виховання.

У 1988 році Єгорова переїжджає до Ленінграда, а вже в 1991 році в складі естафети стає чемпіонкою світу з лижних гонок. Через рік вона бере участь в Олімпійських іграх у французькому Альбервіллі і в гонці на 15 км отримує свою першу золоту медаль, а потім ще дві золоті та дві срібні медалі в індивідуальних гонках і естафеті. На наступних іграх в Норвегії (Ліллехаммер) їй вдається взяти ще три «золота» і одне «срібло».

У 1997 році Єгорова була дискваліфікована за вживання допінгу. Золоту медаль, яку Єгорова отримала за перше місце, було вирішено віддати Олені Вяльбе, яка прийшла другою.

Знаменита лижниця, 6-разова олімпійська чемпіонка, 3-разова чемпіонка світу, володарка Кубка світу, заслужений майстер спорту СРСР і Росії, Герой Російської Федерації («за видатні досягнення у спорті, мужність і героїзм, проявлені на XVII зимових Олімпійських іграх 1994 року») — Єгорова також є почесним громадянином Санкт-Петербурга, Сіверська та Томської області.

З 2007 року Любов Іванівна є депутатом Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга, а також членом комісії Законодавчих Зборів з питань освіти, науки і культури. З того ж року бере участь у політичній боротьбі. Є членом фракції КПРФ.

Сьогодні кандидат педагогічних наук, професор кафедри теорії та методики лижного спорту — Любов Єгорова обіймає посаду проректора зі спортивної роботи в Національному державному університеті фізичної культури, спорту і здоров'я імені П.Ф. Лесгафта, є представником Законодавчих Зборів по зв'язках з Почесними громадянами Санкт-Петербурга.

Любов Іванівна Єгорова заміжня, має двох синів, живе і працює в Санкт-Петербурзі.