Едуард Асадов


Едуард Асадов
Едуард Аркадійович Асадов народився 7 вересня 1923 року в Туркменії, в місті Мари, в учительській родині. Батько його в Громадянську війну воював на Кавказі. Після смерті батька в 1929 році сім'я переїхала до Свердловська до діда.

У восьмирічному віці Едуард написав свій перший вірш. Жив як більшість його однолітків в той час — вступив в піонери, потім в комсомол.

З 1939 року Асадов жив у Москві. Він закінчив школу в 1941 році, а через тиждень після випускного вечора почалася Велика Вітчизняна війна. Він пішов добровольцем на фронт. У травні 1944 року в боях за Севастополь був важко поранений, втратив зір і з того часу з'являвся на публіці з чорною пов'язкою на очах.

У 1946 році Едуард вступив до Літературного інституту ім. А.М. Горького, який закінчив з відзнакою в 1951 році. Тоді ж опублікував першу збірку віршів «Світла дорога» і був прийнятий до Спілки письменників.

У наступні роки вийшло чимало книг і збірників з віршами поета. Серед них — «Сніжний вечір», «Солдати повернулися з війни», «В ім'я великої любові», «Ліричні сторінки», «Я люблю назавжди», «Не треба віддавати улюблених» і багато інших.

Асадов писав не тільки ліричні вірші і поеми, а й прозу (оповідання «Зірниці війни», «Розвідниця Саша», повість «Фронтова весна»), перекладав вірші поетів Азербайджану, Башкирії, Грузії, Калмикії, Казахстану, Узбекистану.

У своїх інтерв'ю поет зазначав, що завжди відчував на собі велику відповідальність за те, що говорив, писав і робив. Він пишався тим, що у нього не було ні одного рядка, в якій він би збрехав.

В останні роки Асадов жив і працював в письменницькому селищі Красновідово. Нагороджений низкою орденів та медалей.

Помер Едуард Аркадійович Асадов 21 квітня 2004 року.