Степан Бандера


Степан Бандера
Степан Андрійович Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Станіславщині, в родині греко-католицького священика. З 1919 по 1927 рік він навчався у Стрийській гімназії. У 1922 році Степан став членом Пласту. У 1928 році став членом Української Військової Організації.

Бандера працював спочатку у відділі розвідки, пізніше — у відділі пропаганди. Брав активну участь в українських молодіжних організаціях анархістського спрямування. Одночасно полягав у студентської організації Група Української Націоналістичної Молоді. З 1931 року був членом Краєвої Екзекутиви ОУН на Західно-Українських-Землях, а з червня 1932 — заступником Крайового Провідника і референтом пропаганди.

У 1934 році Бандера стає одним з 11 обвинувачених, засуджених за вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Він був засуджений на смертну кару, яку замінили довічним ув'язненням. У вересні 1939 року його звільнили. А з 1940 року він знов займає керівні посади в ОУН. З іменем Бандери пов'язують також декілька вбивств польських поліцейських, які намагалися завербувати агентів в середовищі ОУН.

За інформацією ряду джерел на початку 1941 року Бандера проводить ряд зустрічей з керівництвом німецької військової розвідки, і навесні 1941 року ОУН-Р отримує від абверу 2,5 млн. марок для ведення підривної боротьби в СРСР.

30 червня 1941 року «Українські національні збори» проголосили «Українська держава», яке буде разом з Великої Німеччиною встановлювати новий порядок по всьому світу на чолі з « вождем українського народу Степаном Бандерою».

Успіхи німецької армії і швидке просування на схід до середини вересня 1941 року став приводом для Гітлера остаточно відмовитися від ідеї появи «української держави». Бандера був поміщений в німецький концтабір Заксенхаузен. Вийшовши з концтабору, він продовжує співпрацювати з силами, провідними в міжнародному масштабі антирадянську діяльність.

15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КДБ Богданом Сташинським , в під'їзді будинку, в якому він жив із сім'єю.

Деякий час уряд України (2005-2010) відносилося до Бандери як до національного героя, йому навіть було присвоєно звання Героя України. У 2010 році Донецький окружний адміністративний суд визнав протиправним і підлягає скасуванню указ про присвоєння Бандері звання Героя України. На постанову суду апеляційної інстанції подано низку касаційних скарг до Вищого адміністративного суду України.

Процес «дегероїзації» завершився 12 жовтня 2011 року, коли Вищий адмінсуд відмовив у допуску заяв про перегляд свого рішення до виробництва Верховного Суду.