Вільгельм фон Гумбольдт


Вільгельм фон Гумбольдт
Вільгельм фон Гумбольдт народився 22 червня 1767 в Потсдамі. Отримав прекрасну домашню освіту, а потім навчався у Франкфуртському (на Одері) і Геттінгенському університетах, де грунтовно вивчив право, політику та історію. Відданий науці, він разом з тим з напруженою увагою стежив за рухом у сферах політичній, громадській та літературній.

Рано придбана ним репутація універсально освіченої людини зробила Вільгельма видним членом усіх літературних салонів того часу. Він з'являється то в Берліні, в гуртку Генрієтти Герц, Рахілі Левін та ін, то в Ерфурті та Веймарі, то в Ієні (1794-97).

У 1791 році Гумбольдт одружився на Кароліні фон Дахереден, а його будинок перетворився на один з найблискучіших салонів, куди стікалося все, що було в Європі розумного, талановитого і знаменитого. Дружина Гумбольдта була однією з найосвіченіших і найрозумніших жінок свого часу і надавала чоловікові найбільшу допомогу навіть у його вчених роботах. А він автор величезної кількості книг і творів.

Гумбольдт — один з найвидатніших представників німецького класичного гуманізму часу І.Гете і Ф.Шиллера, з якими у нього були міцні, дружні стосунки. І з тим, і з іншим Гумбольдт складався в діяльної листуванні, що пізніше була видана.

Він бачив мету історії в здійсненні ідеалу гуманності, яка полягає в духовному формуванні та розкритті людської індивідуальності у всій повноті її здібностей, які повинні злитися в якесь гармонійне ціле, подібне художньому твору. Вільний внутрішній саморозвиток індивіда і нації, яку Гумбольдт також розумів як духовну творчу індивідуальність, визначає і межі діяльності держави; завдання його Гумбольдт зводив лише до захисту зовнішніх кордонів та забезпечення внутрішнього правопорядку («Про кордони діяльності держави», 1792).

Здійснення ідеалу гуманності Гумбольдт бачив в античності, а в новий час — особливо в особистості Гете, твори якого, за Гумбольдту, реалізують вищий художній ідеал.

Гумбольдт по суті з'явився основоположником філософії мови як самостійної дисципліни. Він розумів мову не як щось застигле, а як безперервний процес духовної творчості, як «формує орган думки», що виражає індивідуальне світогляд народу і, тим самим, визначає духовне ставлення людини до світу. Ці ідеї справили величезний вплив на подальший розвиток мовознавства.

Вільгельм Гумбольдт помер 8 квітня 1835 року в Тегеле, поблизу Берліна.