Єлизавета Водовозова


Єлизавета Миколаївна Водовозова
Єлизавета Миколаївна Водовозова (уроджена Цевловская, по другому чоловікові Семевський) народилася (5) 17 серпня 1844 року в Смоленській губернії. Вона закінчила в 1862 році Смольний інститут, де вчилася у К.Д. Ушинського і В. І. Водовозова. У тому ж 1862 році вона стала дружиною Водовозова. Єлизавета в кінці 1860-х побувала в Німеччині і Швейцарії, де вивчала дитячі садки, які працювали за системою Ф. Фребеля.

З 1863 року вона публікувала свої твори в пресі. У 1886 році, овдовівши, вийшла заміж за учня і друга першого чоловіка В. І. Семевський.

Єлизавета Водовозова є автором статей «Що заважає жінці бути самостійною?», книги «Розумовий розвиток дітей від першої появи свідомості до восьмирічного віку», «одноголосий дитячі пісні та рухливі ігри з російськими народними мелодіями». Вона видала книжку оповідань для дітей «З російського життя і природи», «Наймичка. Розповідь з народного побуту»і белетристичний збірник для дитячого читання«На відпочинок»(Санкт-Петербург, 1880).

Головною книгою Е. Водовозової вважається «Життя європейських народів. Географічні оповідання», яка розповідає про народи різних країн, їх традиціях, народних забавах, заняттях, характері політичного життя. Вона написала багато творів мемуарного характеру.

В останні роки жила в бідності і самотності, часто думала про самогубство.

Померла Єлизавета Миколаївна Водовозова 23 березня 1923 року в Петрограді.