Пауль Ерліх


Пауль Ерліх
Пауль Ерліх народився 14 березня 1854 року в місті Штрелен (нині Польща), в забезпеченій єврейській родині. На інтереси Пауля вже в ранньому дитинстві вплинув його дід, який читав лекції з фізики і ботаніки в місцевих навчальних закладах.

У 1872 році Пауль вступив до університету Бреслау. Але провчившись один семестр, він перейшов в Страсбурзький університет, де виявилися його великі здібності до хімії, хоча формально він і не займався нею. Через два роки він повернувся в Бреслау і виконав тут основну частину робіт, необхідних для отримання медичного диплома, який йому вручили в Лейпцігському університеті в 1878 році.

Закінчивши навчання, Ерліх працював у різних областях медичної біології, хімії , експериментальної патології і терапії. У цей період він створив спосіб розрізнення окремих форм лейкоцитів. Висловив ідею про те, що клітини, відповідальні за імунні реакції, мають на поверхні антігенраспознающімі структури — рецептори. Це відкриття відіграло найважливішу роль у розвитку гематології та імунології.

Починаючи з 1891 року Ерліх став розробляти методи лікування інфекційних хвороб за допомогою хімічних речовин. Він встановив факт придбання мікроорганізмами стійкості до хіміотерапевтичних препаратів. Світову славу Ерліху приніс розроблений ним «препарат 606» (сальварсан), який виявився високоефективним при лікуванні сифілісу.

У 1901 році Пауль Ерліх почав працювати над проблемою злоякісних пухлин. Він запропонував багато важливих для клінічної практики лабораторних реакцій. Нобелівська премія присуджена йому (спільно з І. І. Мечниковим) за роботи в області імунології.

Пауль Ерліх помер 20 серпня 1915 року в Бад-Хомбург (Німеччина).