Преставлення святителя Тихона, патріарха Московського і всієї Русі

Святитель Тихон (в миру Василь Іванович Беллавін) народився (19) 31 січня 1865 року. З ранніх років батько брав хлопчика з собою на службу, і любов до храму стала невід'ємною частиною його життя. Освіту він здобув у духовному училищі рідного міста, а потім у Псковській Семінарії та Петербурзької Духовної Академії.

У 1888 році Василь Беллавін закінчив академію і був направлений в Псковську семінарію викладати догматику, моральне богослов'я і французьку мову. У 1891 році молодий вчитель прийняв постриг з ім'ям Тихон на честь святителя Тихона Задонського. Висвячений у сан ієромонаха він через рік був переведений в Холмську семінарію, де був призначений інспектором.

У грудні 1898 року єпископ Тихон був призначений на Алеутських-Американську кафедру, яка перебувала в Сан-Франциско. У 1905 році святитель Тихон був возведений у сан архієпископа, а через два роки після цього переведений на одну з найпочесніших в Росії кафедр — Ярославську.

У 1913 році архієпископа Тихона перевели до Литовської єпархію — у Вільно. Тут владику застала війна. За розпорядженням Святійшого Синоду архієпископ Тихон переїхав до Москви, привізши з собою мощі святих Віленських чудотворців, але незабаром з Москви перебрався ближче до своєї пастви, майже на лінію фронту. Після лютневої революції разом з іншими архіпастирями архієпископ Тихон був звільнений обер-прокурором В.М. Львовим з Синоду.

23 червня 1917 святий Тихон був обраний волевиявленням церковного народу на Московську єпархіальну кафедру, після чого Синод удостоїв його сану митрополита. Помісний Собор, що відкрився 15 серпня 1917 року, обрав митрополита Тихона своїм головою, а незабаром після цього, 21 листопада 1917 року, він був зведений на відновлений патріарший престол.

У першому зверненні до всеросійської пастві Патріарх Тихон характеризував переживається країною епоху як «годину гніву Божого»; у посланні (19 січня) 1 лютого 1918 їм виражені архіпастирським заклопотаність становищем Церкви, засудження кривавих заворушень. Влітку 1921 року, після жахів громадянської війни, російський народ спіткало ще одне лихо: голод.

У лютому 1922 року патріарх Тихон закликав церковні ради жертвувати дорогоцінні церковні прикраси, якщо тільки вони не мають богослужбового вжитку. Однак, 23 лютого ВЦВК видав декрет про вилучення церковних цінностей на потреби голодуючих. Патріарх відреагував на декрет новим посланням до пастви, в якому заявив про неприпустимість вилучення священних предметів, «вживання яких не для богослужбових цілей забороняється канонами Вселенської Церкви».

У різних містах країни були порушені кримінальні справи. Священнослужителі звинувачувалися в покорі своєму Патріарху, в оголошенні його Відозви, у спробах домовитися з владою про заміну грошовим викупом видачі церковних святинь, а іноді і в тому, що, не витримуючи блюзнірського поведінки в храмах агентів влади, що дозволяли собі самі непристойні форми наруги над святинями , вони не залишалися до нього байдужими.

У роки громадянської війни в середовищі духовенства відбулося розшарування: з'явилися обновленческие угруповання, закликали до революції в Церкві. Даючи відсіч антиканонічного модерністським посяганням, патріарх Тихон у посланнях до пастви підкреслював неприпустимість богослужбових нововведень. У травні 1922 року патріарх був поміщений під варту в Донському монастирі, а в червні 1923 року він був звільнений.

У цей період, в результаті руйнівних дій розкольників-оновленців, церковне управління виявилося обезголовленим: багато архієреї були вигнані з кафедр, більшість храмів захоплено оновленцями, церковний народ повалений в сум'яття. Після звільнення патріарх Тихон звернувся до пастви з посланням, заявивши, що «Російська Православна Церква аполітична і не бажає ... бути ні білої, ні червоної Церквою. Вона повинна бути і буде єдина, соборна, апостольську Церкву».

У квітні 1924 року патріарх видав нове, короткий, але змістовне Послання, викриває тяжкі злочини вождів обновленського розколу. У цьому Посланні на підставі церковних канонів і від імені Російської Православної Церкви патріарх піддав оновленців канонічного заборони і підтвердив, що вони, надалі до каяття, перебувають поза спілкуванням з Церквою.

5 квітня 1925 Святійший Тихон служив свою останню літургію в церкві Великого Вознесіння на Нікітській.

7 квітня 1925 року, в день Благовіщення Пресвятої Богородиці, патріарх Тихон відійшов до Господа. У 1989 році Архієрейським Собором Руської Православної Церкви, святитель Тихон, патріарх Московський і всієї Русі, був зарахований до лику святих.