Відбулося урочисте відкриття літньої резиденції російських імператорів — Петергофа

Петергоф
Вперше Пітерхоф (Петергоф) згадується в похідному журналі царя Петра I в 1705 році, незабаром після закладки на Неві нової столиці Росії — Пітербурх (Петербурга). Ідея створення на прилеглому березі Балтійського моря заміській резиденції, яка за своєю розкоші не поступалася б грандіозного палацово-парковому комплексу французького короля Людовика XIV у Версалі під Парижем, виникла у Петра в 1714 році. Дійшли до нас малюнки царя, його укази і позначки на документах підтверджують, що загальна концепція планування подібного ансамблю під Петербургом також належать йому самому.

Стратегічне значення Петергофа складалося і в тому, що через нього проходила дорога до Оранієнбаум і по поромній переправі в Кронштадт. В процесі будівництва, у 1721 році тут заснували спеціальну майстерню по обробці мармуру (з 1801 року — гранувальних фабрика).

До часу урочистого відкриття резиденції (4) 15 серпня 1723 був уже оброблений Великий палац, розпланований Нижній парк, проритий Морський канал, діяла частина фонтанів, побудовані малі палаци Монплезір і Марлі, а також були майже готові Ермітаж, більше 20 дерев'яних галерей і павільйонів, різні трельяжні огорожі.

У першій чверті 18 століття поблизу Нижнього парку утворилися селища будівельників і палацових служителів: Велика, або Стара, слобода (пізніше — Старий Петергоф) і Мала, або Нова, слобода (пізніше — Новий Петергоф). У 1762 році Петергофу було присвоєно статус міста, в 1849 році — повітового міста.

Під час Великої Вітчизняної війни місто і палацово-парковий комплекс сильно постраждали — адже поблизу проходила лінія фронту. У повоєнний час всі історико-культурні пам'ятники Петергофа були відновлені.